Об’єкт дослідження – переломи проксимального відділу стегнової кістки (внутрішньо- та позасуглобові) у чоловіків та жінок віком 40 років і старше; методи – опитування, об’єктивне обстеження хворих, інструментальні (рентгенографія, двохфотонна рентгенівська абсорбціометрія), лабораторні, математично-статистичного аналізу; новизна – уперше в Україні встановлені показники довготривалої (десятирічної) летальності та виживаності у хворих із переломами проксимального відділу стегнової кістки. На основі порівняльного аналізу показників короткострокової летальності (до 2 років після перелому) та виживаності хворих із переломами проксимального відділу стегнової кістки за 10-річний період виявлені основні фактори, що впливають на ці показники (вік та стать хворих, факт госпіталізації, проведене оперативне лікування перелому). Доповнені дані щодо мінеральної щільності кісткової тканини різних ділянок скелету в осіб із переломами проксимального відділу стегнової кістки у різні терміни після перелому й визначена частка остеопорозу та остеопенії. Отримані нові знання про рівень вітаміну D у крові хворих із переломами проксимального відділу стегнової кістки і визначена частка його дефіциту й недостатності. Уперше в Україні проаналізовані геометричні й міцнісні параметри стегнової кістки у хворих із переломами проксимального відділу стегнової кістки залежно від локалізації перелому, віку й статі хворих. Уперше визначено 10-річний ризик основних остеопоротичних переломів і переломів стегнової кістки з використанням української версії FRAX у хворих із переломами проксимального відділу стегнової кістки до та після його настання й встановлено частку осіб, які потребували антиостеопоротичного лікування чи денситометричного обстеження ще до настання перелому; результати – на основі аналізу коротко- й довгострокової летальності й виживаності хворих після переломів проксимального відділу стегнової кістки виділені основні фактори впливу на них (вік та стать хворих, факт госпіталізації, проведене оперативне лікування), що повинноварто бути використовуватитаним для організації підходів до медичної допомоги особам із даною патологією. Доведено необхідність комплексного використання клінічних факторів ризику переломів проксимального відділу стегнової кістки (вік, стать, обтяжений анамнез остеопоротичних переломів та сімейний анамнез переломів проксимального відділу стегнової кістки), показників мінеральної щільності та геометрії стегнової кістки, рівня вітаміну D для оцінки ризику переломів у майбутньому й покращання ефективності лікувально-реабілітаційних заходів. Встановлено доцільність лише автоматичного денситометричного вимірювання геометричних показників стегнової кістки з використанням методики структурного аналізу стегнової кістки за допомогою двохфотонної рентгенівської абсорбціометрії для оцінки ризику переломів проксимального відділу стегнової кістки на відміну від використання даних, отриманих при оцінці рентгенограм кульшових суглобів. Доведено доцільність використання української версії FRAX у хворих з факторами ризику остеопорозу для прогнозування ризику остеопоротичних переломів та переломів стегнової кістки, що обґрунтовує її більш широке використання в клінічній практиці у хворих із низькотравматичними переломами в анамнезі; впроваджено – в клінічну практику відділення вікових змін опорно-рухової системи ДУ «Інститут геронтології імені Д. Ф. Чеботарьова НАМН України», у травматологічному відділенні некомерційного комунального підприємства «Лікарня швидкої медичної допомоги» м. Львівова, на кафедрі хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, у комунальному неприбутковому підприємстві «Вінницька центральна районна клінічна лікарня», у консультативно-діагностичному відділенні ДУ «Інститут патології хребта та суглобів імені проф. М. І. Ситенка НАМН України», в ортопедо-травматологічному відділенні Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-науково лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені. М. І. Пирогова; галузь використання – лікувально-діагностичний процес спеціалізованих травматологічних відділень, центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, науковий і педагогічний процеси кафедр травматології та ортопедії, екстреної медичної допомоги медичних навчальних закладів.
