У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання наукового завдання, яке полягає у тому, щоб спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, з’ясувати сутність та особливості теоретико-правових засад ефективності правозастосовних актів, на основі чого розробити низку пропозицій та рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності правозастосовних актів.
Надається загальнотеоретична характеристика правозастосовного акту як прийнятого у встановленому порядку на основі правових норм творчого, державно-владного, формально закріпленого індивідуальне рішення уповноваженого суб’єкту, спрямованого на врегулювання конкретної ситуації. Розкриваються теоретико-методологічні підходи до поняття та методики визначення ефективності правозастосовних актів. Розмежовуються поняття «результативність правозастосовного акту» та «ефективність правозастосовного акту», які є взаємопов'язаними, але мають різні акценти і аспекти у своєму змісті. Розкриваються основні вимоги ефективності правозастосовних актів. Аргументується, що в контексті природно-правового підходу особливого значення набуває така вимога ефективності правозастосовних актів як справедливість, яку необхідно сприймати у широкому розумінні – стосовно всього процесу встановлення фактів, їх дослідження, кваліфікації та, врешті решт, самого правозастосовного акту.
Розкриваються фактори, що впливають на ефективність правозастосовних актів, зокрема, юридичні засоби забезпечення ефективності правозастосовних актів, що являють собою триєдину систему, яка складається із засобів нормування, гарантування та забезпечення юридико-технічної досконалості правозастосовних актів, а також неюридичні засоби ефективності правозастосовних актів. Визначаються особливості моніторингу ефективності правозастосовних актів як системної діяльності суб’єктів моніторингу, пов’язаної із акумулюванням та аналізом інформації стосовно органів державної влади та місцевого самоврядування з метою виявлення відповідності певному стандарту правозастосовних актів, що виносяться зазначеними органами. З’ясовуються напрямки підвищення ефективності правозастосовних актів.
Сформульовано наукові висновки, що сприятимуть розширенню меж наукового аналізу ефективності правозастосовних актів, подальшому розвитку теорії держави та права, практичному вирішенню деяких проблем, пов’язаних із підвищенням ефективності правозастосовних актів.
