Зайцев І. А. Клінічні прояви, патогенез та лікування внутрішньочерепної гіпертензії при менінгітах різної етіології

Дисертація присвячена удосконаленню діагностики і лікування внутрішньочерепної гіпертензії у хворих на менінгіт. Як методологічну основу для поглибленого вивчення патогенезу лікворогіпертензійного синдрому використана доктрина Монро-Келлі. Головною причиною підвищення ВЧТ у хворих на менінгіт є збільшення об'єму СМР, що індукує каскад реакцій, спрямованих на гальмування продукції і посилення усмоктування ліквору. Як наслідок активності церебральних волюм-регулюючих механізмів, у частини хворих розвиваються клінічно значущі порушення водно-електролітної рівноваги, зокрема - синдром неадекватного антидіурезу. Кровонаповнення головного мозку є важливим чинником, що забезпечує розвиток компесаторних реакцій на внутрішньочерепну гіпертензію. Остання може бути причиною ішемії, що посилює набряк головного мозку, і несприятливих наслідків хвороби. Результати лікування підвищеного ВЧТ можуть бути покращені при використанні розробленого алгоритму лікування лікворогіпертензійного синдрому з урахуванням величини ВЧТ, розпізнавання СНАД і оцінки ступеня пригнічення свідомості. Ефективність реабілітації реконвалесцентів після перенесеного менінгіту може бути покращена в разі використання діяння на організм локального негативного тиску.