Сірко А. Г. Внутрішньочерепна гіпертензія при тяжкій черепно-мозковій травмі (діагностика, прогнозування, хірургічна корекція)

Дисертація присвячена проблемі покращення результатів лікування хворих з тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ) шляхом своєчасної діагностики, попередження виникнення та активної корекції внутрішньочерепної гіпертензії (ВЧГ).Уточнені прогностичні фактори формування ВЧГ у гострому періоді тяжкої ЧМТ.На основі аналізу даних транскраніальної допплерографії та визначення церебрального перфузійного тиску встановлений вплив ВЧГ на кровообіг головного мозку (КГМ) у хворих за тяжкої ЧМТ.Визначено п'ять видів порушення КГМ в динаміці клінічного перебігу тяжкої ЧМТ. Встановлено залежність виду порушення КГМ від початкового рівня внутрішньочерепного та церебрального перфузійного тиску.Доведений прогностичний вплив ВЧГ та порушення КГМ на клінічний перебіг та наслідки тяжкої ЧМТ.Встановлений зв'язок видів тяжкого дифузного ушкодження ГМ (ДУГМ) за класифікацією L.F. Marshall з частотою виникнення та вираженістю ВЧГ.Обґрунтовано доцільність виконання оперативних втручань за тяжкого ДУГМ, розроблені показання до виконання декомпресивної краніектомії.Визначені кількісні показники впливу декомпресивної краніектомії на внутрішньочерепний, церебральний перфузійний тиск та КГМ у хворих за тяжкої ЧМТ.Розроблені рекомендації щодо хірургічної тактики залежно від виду травматичного ушкодження ГМ, клініко-комп'ютернотомографічних показників, вираженості й тривалості ВЧГ. Впровадження комплексу заходів з своєчасної діагностики та активної корекції ВЧГ дозволило достовірно знизити летальність за тяжкої ЧМТ на 21,1%, збільшити частоту досягнення сприятливих результатів лікування на 23,7%.