Об'єкт:патологія менісків у диспластичному колінному суглобі. Мета: клінічно, біомеханічно і теоретично обґрунтувати меніскогенний синдром, зумовлений спадковою схильністю, як нозологічну патологію колінного суглоба і розробити критерії діагностики і лікувальну тактику зазначеної патології. Методи: клінічний, рентгенологічний, у тому числі артропневмографічний, МРТ, біомеханічний (графоаналітичний), морфологічний, статистичний, інформаційний, а також методології системного підходу і концептуального моделювання. Уперше розроблена і обґрунтована концепція патології менісків з позиції ортопедичної артрології. При цьому виділені три види патології менісків залежно від її генезису - диспластичний, травматичний, патичний. Уперше розроблена концепція меніскогенного синдрому, зумовленого спадковою схильністю, яка дозволила об'єднати в однорідну групу різні ознаки і симптоми патології колінного суглоба за одним загальним причинним фактором - генетично детермінованими аномаліями будови меніска і колінного суглоба. Уперше обґрунтований меніскогенний синдром, зумовлений спадковою схильністю, як нозологічна форма диспластичної патології колінного суглоба. При цьому виділені прямий меніскогенний синдром, зумовлений спадковою схильністю, коли першопричинним фактором руйнування меніска є аномальний меніск, і непрямий, за якого руйнування меніска є наслідком силових дій на нього аномальних кісткових структур колінного суглоба. Уперше розроблена класифікація меніскогенного синдрому, зумовленого спадковою схильністю, яка ґрунтується на багатофакторіальних причинних факторах і клінічних проявах. Визначені причини і види меніскогенного гонартрозу - прямий і непрямий. Причиною прямого меніскогенного артрозу є аномалії будови меніска, у випадку непрямого меніскогенного артрозу основною його причиною є руйнування меніска аномальними кістковими структурами колінного суглоба. Уперше показано вплив на медіальний меніск силових дій, які зумовили розвиток у ньому дистрофічних змін, за допомогою удосконаленої математичної моделі варусної деформації колінного суглоба. Встановлено, що у хворих з меніскогенним синдромом, зумовленим спадковою схильністю, артрозні зміни розвиваються від другої до четвертої стадії, після паракапсулярної резекції травматично ушкодженого меніска у 94,7 % хворих ознаки розвитку гонартроза у віддаленому періоді не простежуються. Уперше розроблена алгоритмізована схема діагностики меніскогенного синдрому, зумовленого спадковою схильністю, яка дозволила об'єктивізувати його критерії та характер диспластичних змін у колінному суглобі. Уперше розроблена хірургічна тактика лікування у разі меніскогенного синдрому, зумовленого спадковою схильністю, яка визначає характер і обсяг оперативного втручання залежно від етіопатогенезу і клінічних проявів патологічних змін у колінному суглобі. Встановлено, що меніскогенний синдром, зумовлений спадковою схильністю, значно переважає травматичну і патичну патологію менісків у структурі захворювань колінного суглоба.. Застосовані теоретичні методи дослідження можуть бути використані для інтегративних досліджень в ортопедії. Виділення трьох видів патології менісків з позиції генезису покращить діагностику, лікування, що сприятиме профілактиці диспластичного гонартрозу .Розроблена концепція меніскогенного синдрому, зумовленого спадковою схильністю, дозволить розглядати патологію меніска у взаємозв'язку з іншими елементами колінного суглоба, а це сприятиме встановленню коректного діагнозу і вибору відповідної тактики лікування.Знання розподілу навантаження у колінному суглобі обґрунтовує необхідність виконання рентгенографічного обстеження колінного суглоба у прямій проекції стоячи. Запропонована алгоритмізована схема діагностики дає можливість встановити діагноз меніскогенного синдрому, зумовленого спадковою схильністю, і сприяти вибору адекватного хірургічного втручання з урахуванням характеру патологічних змін у суглобі. Розроблена тактика хірургічного лікування меніскогенного синдрому, зумовленого спадковою схильністю, дозволить підвищити якість спеціалізованої допомоги, яка надається, і попередити розвиток гонартрозу, що покращить якість життя і підвищить працездатність людини. Результати дослідження впроваджені у клінічну практику Державної установи "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка НАМН України", КЗ "Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня", Волинської обласної клінічної лікарні, міської лікарні № 3 м. Миколаєва, Закарпатської обласної клінічної лікарні. Травматологія та ортопедія.
