Досліджено перебіг та результати лікування 797 суглобів у 683 хворих на остеоартроз кульшового суглоба. 114 пацієнтів лікувались консервативними і 569 - оперативними методами. 54 пацієнтам виконано артроскопічне втручання і 515 пацієнтам - ТЕП КС. Встановлено три типи перебігу остеоартрозу кульшового суглоба - неускладнений, ускладнений та змішаний. Для кожного характерна тривалість стадії захворювання, кількість загострень на рік, відповіді на лікування. Клінічними ознаками загострення або зриву компенсації є біль, порушення функції кульшового суглоба. Розроблена робоча класифікація остеоартрозу кульшового суглоба, яка дозволяє комплексно оцінити функціональний стан кульшового суглоба, уточнює вибір метода лікування, оскільки базується на етіології і стадії остеоартрозу, типу перебігу дегенеративно-дистрофічного процесу, стані компенсаторних процесів, фазах загострення або ремісії, оцінці функціонального стану кульшового суглоба, поширеності дегенеративно-дистрофічного процесу та даних променевої діагностики - стану кістки, синовії, хряща та співвідношень у суглобі. Встановлено зв'язок дегенеративно-дистрофічного процесу кульшового суглоба та серцево-судинних захворювань у пацієнтів з остеоартрозом на грунті клінічних та лабораторних факторів, який взаємообтяжує перебіг захворювання і ускладнює лікування. Розроблені показання до артроскопічного втручання на кульшовому суглобі при ранніх стадіях остеоартрозу та доведено ефективність артроскопічних операцій в зменшенні прогресування остеоартрозу та покращенні функції кульшового суглоба. Розроблена схема медико-соціальної реабілітації хворих на ОА КС суттєво покращує результати хірургічного лікування, зокрема до 81,6±1,1 балів проти 74,3±1,3 балів відповідно (P<0,05), а також дозволяє уточнити строки направлення на МСЕК та приймати експертне рішення. Результати лікування 683 хворих на остеоартроз кульшового суглоба свідчать, що диференційні підходи до лікування та реабілітації хворих з урахуванням патогенетичних факторів та перебігу дегенеративно-дистрофічного процесу, зміни і доповнення способів і заходів лікування та своєчасного призначення оперативного втручання забезпечує позитивний результат у переважної більшості хворих. Застосування запропонованої тактики лікування з урахуванням патогенетичних факторів, перебігу дегенеративно-дистрофічного процесу дозволило отримати кращий результат в основній групі з 3 підгрупами відносно групи порівняння - використання двох хондропротекторних препаратів у консервативному лікуванні, артроскопічного хірургічного втручання на ранніх стадіях остеоартроза та ендопротезування в основній групі: відмінні - в 15,2 %, добрі - в 47,3 %, задовільні - в 32,0 %, незадовільні - в 5,5 %, що значно краще, ніж у контрольній групі: відмінні - в 9,2 %, добрі - в 44,2 %, задовільні - в 36,9 %, незадовільні - в 9,7 %.
