Цвях А. І. Скелетна травма як компонент полісистемних пошкоджень

Проведено ретроспективний аналіз 400 карт стаціонарного хворого постраждалих з полісистемною травмою з наявністю скелетної травми, обстежено 90 пацієнтів з неускладненими переломами та 90 здорових добровольців, вивчено клініко-нозологічну та клініко-епідеміологічну характеристики скелетної травми як компонента полісистемних пошкоджень, визначено вплив ознак віку, статі, механізму та обставин отримання травми на перебіг травматичного процесу, визначено клінічні результативні ризики впливу клініко-епідеміологічних та клініко-нозологічних характеристик пошкоджень опорно-рухової системи на перебіг травматичного процесу, досліджено цитокіновий статус та системний цитокіновий баланс як патогенетичну ознаку контролю характеру результату та тяжкості перебігу травматичного процесу. Розроблення протокольної схеми з урахуванням ієрархічності оперативних втручань дозволило досягнути зниження показників летальності при усіх клініко-нозологічних формах полісистемного ушкодження в середньому на 10,6 %. Найбільш істотне зниження показників летальності спостерігалось в групах політравми з торакальним та краніальним компонентами на 20 % та 13 % відповідно.