Царалунга І. Б. Варіативність у староукраїнській літературно-писемній мові XIV – XV ст.

У дисертації комплексно досліджено явище варіативності у староукраїнській літературно-писемній мові XIV – XV ст. На основі напрацьованої методики аналізу писемних пам’яток уперше в україністиці системно вивчено варіативні фонетичні і морфологічні елементи, встановлено роль діалектів, іншомовних впливів у виникненні варіативності, визначено місце мовного паралелізму у формуванні конкретної літературно-писемної системи на українських та суміжних з ними територіях XІV – XV ст. Обґрунтовано позиції щодо класифікації і системного опису процесів унормування української літературно-писемної мови. У варіативних елементах українських пам’яток XIV – XV ст. виявлено консеквентні мовні ознаки традиційного письма, відображено фонетичні риси, типові для сучасної української літературної мови, виокремлено ознаки другого південнослов’янського впливу, послідовніше відображеного в релігійному письменстві, а також польськомовні риси, засвідчені здебільшого в грамотах. Зафіксовано ознаки північноукраїнського та південно-західноукраїнського наріч, визначено ареали діалектних явищ. Виокремлено північноукраїнський і південно-західноукраїнський варіанти староукраїнської літературно-писемної мови XIV – XV ст. Результати дослідження представлені на картосхемах й у таблицях.