Сюта Г. М. Цитата в українському поетичному тексті ХХ століття: джерела, прагматика, рецепція.

Уперше в українському мовознавстві запропоновано інтегративну рецептивно-стилістичну концепцію вивчення поетичного тексту, у якій ураховано когнітивно-психологічні й соціокультурні чинники його створення та функціонування. Умотивовано іманентний характер цитатності як властивості когнітивно-мовної діяльності людини, що пов’язана з механізмами асоціативно-мовної пам’яті. Уточнено лінгвістичний зміст терміна цитата, аргументовано його родовий статус у парадигмі номінацій “чужого слова”. Обґрунтовано і введено в науковий обіг поняття “цитатний тезаурус”. Схарактеризовано когнітивно-прагматичні умови формування, реактуалізації та рецепції цитат. На підставі формально-структурних, генетичних, функціонально-прагматичних критеріїв створено типологію цитат, що забезпечує формулювання нових положень, які розвивають теорію цитатності й становлять методологічне підґрунтя для дослідження цитатних висловлень як одиниць загальномовного і стильових цитатних тезаурусів.