Дисертацію присвячено обґрунтуванню концепції виникнення й розвитку постстресової психологічної дезадаптації у учасників бойових дій, і трансформації її після впливу на особистість додаткових стресогенних чинників, пов’язаних з бойовою травмою очей з частковою втратою зору. З метою ідентифікації і комплексної оцінки клініко-психологічних проявів і механізмів формування постстресової психологічної дезадаптації у військослужбовців з бойовою травмою очей з частковою втратою зору, та розробки системи їх медико-психологічного супроводу, комплексно обстежено 191 учасника бойових дій (з яких 103 особи з бойовою травмою очей з частковою втратою зору, а 88 осіб не мали бойових соматичних травм), та 59 чоловіків з травмою очей з частковою втратою зору через побутову травму. В результаті дослідження встановлено, що у комбатантів з бойовою травмою очей з частковою втратою зору рівень дезадаптаційних порушень є вищим, а клініко-психологічні прояви дезадаптації є специфічними, порівняно з особами, які перенесли бойовий психічний стрес, або побутову травму очей. Невротична відповідь на поєднання психічної і соматичної бойових травм розвивається за двома сценаріями: як дифузна специфічна психологічна дезадаптація (системний варіант), або психопатологічна симптоматика з мозаїчними включеннями окремих донозологічних феноменів посттравматичного стресового розладу, що складають клінічну картину посттравматичного стресового синдрому (особистісний варіант), обтяжені психопатологічним реагуванням на соматичну травму. Обґрунтована патогенетична структурно-динамічна модель розвитку та функціонування дезадаптативних розладів у комбатантів з бойовою травмою очей з частковою втратою зору на тлі дифузної специфічної дезадаптації або дискретних проявів посттравматичного стресового синдрому, як континууму постстресової психологічної дезадаптації, яка підтверджує її трансформацію як патологічного варіанту відповіді на вітальну стресову загрозу. На основі отриманих даних розроблена система медико-психологічного супроводу військослужбовців з бойовою травмою очей з частковою втратою зору, яка складається з етапів психодіагностики, психокорекції й психологічної підтримки. Метою психодіагностичного етапу є визначення клініко-психологічного варіанта постстресової психологічної дезадаптації, та оцінка стану чинників кожного з доменів психогенезу постстресової психологічної дезадаптації. Метою клініко-психологічного блоку психокорекційного етапу є редукція і нівеляція психопатологічних проявів, дезактуалізація посттравматичних проявів і нормалізація емоційних та вегетативних проявів постстресової психологічної дезадаптації, а реконструктивно-особистісного блоку – позитивна трансформація чинників, що складають предиспонуючий, провокуючий і патопластичний домени її психогенезу. Оцінка ефективності, здійснена по закінченні активних психокорекційних заходів, довела ефективність створеної системи як по відношенню до психопатологічної симптоматики, так і підвищення адаптивних особистісних ресурсних можливостей, а також покращення якості життя комбатантів.
