Об’єкт дослідження: лінгвокультурні типажі з соціальною домінантою («чиновник», «пан», «панич», «пані», «панна», «селянин», «робітник», «студент», «священник», «москаль-солдат») та лінгвокультурні типажі з етнічною домінантою («козак», «лях / поляк», «жид», «циган»). Мета: виділення й опис системи лінгвокультурних типажів ХІХ ст. на тлі розкриття стереотипних уявлень, характерних для українського художнього дискурсу, про соціальні, культурні, мовні реалії того часу. Методи: описовий метод, етимологічний аналіз, компонентний аналіз, концептуальний аналіз, метод фреймового аналізу. Наукова новизна: уперше в українському мовознавстві: розроблено оригінальну методику аналізу лінгвокультурних типажів, побудовану на основі визнання їх одним із різновидів концептів; обґрунтовано принципи розкриття лінгвокультурних типажів минулого та накреслено засади діахронічного підходу до інтерпретації лінгвокультурних типажів; комплексно досліджено лінгвокультурні типажі з соціальною домінантою («чиновник», «пан», «панич», «пані», «панна», «селянин», «робітник», «студент», «священник», «москаль-солдат»); вивчено лінгвокультурні типажі з етнічною домінантою («козак», «лях / поляк», «жид», «циган») на матеріалі українського художнього дискурсу ХІХ ст.; сформовано підходи до синхронічного та діахронічного опису типажів, виявлено специфіку українського художнього дискурсу підросійської та підавстрійської України в описі типажів; виокремлено спільні й відмінні риси концептуалізації типажів у свідомості носіїв культури підросійської та підавстрійської України. Практичне значення: матеріали дисертаційної праці можуть бути використані в побудові курсів і спецкурсів із лінгвокультурології, лінгвоконцептології, дискурсології, лексикології. Розроблена методика, втілена в практику опису українських лінгвокультурних типажів, може бути цікавою для суміжних з лінгвокультурологією галузей знань про людину і суспільство ‒ психології, історії, літературознавства.
