Тєлєжкіна О. О. Мова української поезії ІІ половини ХХ – початку ХХІ століття: фонетична, лексико-граматична і лексикографічна рецепція.

Узагальнено погляди дослідників на поетичну мову як унікальне явище в зарубіжній та українській лінгвістиці, теоретично обґрунтовано поетичну мову як систему й уточнено її дефініцію. Систематизовано засоби фонічної та лексико-граматичної організації поетичного тексту; докладно схарактеризовано за різними ознаками фігури синтаксичного повтору, фігури накопичення, фігури переміщення та засоби звукопису; ґрунтовно проаналізовані такі стилістичні фігури, як анадиплосис, просаподосис, поліптотон, анномінація, гомеотелевт, що їх не виокремлювали у працях українських дослідників. Викладено аргументовані пропозиції щодо лексикографічного потрактування мови віршових творів, що стануть важливим підґрунтям для розвитку авторської поетичної лексикографії. Зроблено висновок про багатство стилістичних ресурсів мови української поезії ІІ половини ХХ – початку ХХІ століття, за допомогою яких українські майстри слова транслюють авторське сприйняття навколишнього світу, надаючи йому індивідуальної експресивності, яскравого фонічного орнаментування, неповторного лексико-граматичного оздоблення й оригінального ритмомелодійного інтонування.