Мовчун Л. В. Лінгвістична теорія і практика української римології.

Дисертація започатковує нові напрями в українському мовознавстві – лінгвістичну римологію і римографію. З’ясовано історію писемних фіксацій терміна рима, етапи його дефініювання, систематизовано і типологізовано визначення рими, зіставлено способи наукового і художнього осмислення відповідного поняття, виявлено метафоричні моделі образної репрезентації знань про риму в поетичному тексті. Проаналізовано римові класифікації та запропоновано класифікацію рим, що враховує мовну природу цієї одиниці – її фонологічні, графічно-акустичні, граматичні, лексико-семантичні, дискурсивні та концептуальні ознаки. Вивчено шляхи поповнення римового ресурсу української мови. Описано функції рими-знака в семантичному, синтактичному і прагматичному аспектах. Обґрунтовано поняття римового простору мови та його основної одиниці – римоніма. Досліджено формальні та формально-семантичні зв’язки між римонімами, запропоновано фонологічну модель компонента рими та модель римового поля. Висвітлено історію української римографії на тлі досягнень світової римографії, визначено основні терміни, розроблено класифікацію словників рим, запропоновано нові типи римографічних праць, змодельовано структуру словників рим, розроблено методику аналізу рукописних словників рим і введено до наукового обігу два рукописні римарії І. Котляревського.