Кобиринка Г. С. Наголос у структуруванні українського діалектного континууму.

Уперше в лінгвоукраїністиці з’ясовано роль наголосу в пізнанні структури говірки, говору, наріччя; визначено кадастр акцентуаційних явищ, які інтегрують та диференціюють український діалектний простір; розроблено методологію укладання акцентологічного питальника; запропоновано прийоми дослідження парокситонного наголошування на тлі вільного рухомого наголосу. Простежено наголошування іменників, прикметників, числівників, займенників в українському діалектному континуумі через призму акцентних типів та тенденцій; схарактеризовано літературно-діалектну взаємодію на акцентуаційному рівні; зʼясовано роль наголосу у визначенні материнської основи говірки. Констатовано, що в українському діалектному просторі функціонують дві акцентні системи: з вільним, рухомим наголосом – півночі і півдня як варіанти однієї української акцентної системи та сталим наголосом – лемківські говірки; найбільше диференційних рис зафіксовано в говірках південно-західного наріччя, зокрема карпатської групи, які спричинені зовнішніми чинниками.