Скрипник Л. Р. Екологобезпечне використання земель авіаційного транспорту

Здійснено комплексне вивчення еколого-економічного механізму функціонування та організації використання земель у галузі авіаційного транспорту та прилеглих територій. Обґрунтовано потребу удосконалення структури національної авіаційної транспортної системи в теорії транспортних систем. Розроблено теоретико-методологічні основи формування, екологізації, прогнозування та удосконалення нормативного забезпечення використання земель авіаційного транспорту. Здійснено аналіз зарубіжного досвіду щодо управління авіаційною транспортною системою у контексті екологобезпечного землекористування. Розкрито напрями екологізації землекористування авіаційного транспорту. Запропоновано шляхи покращення системи екологізації землекористування і методи локалізації викидів шкідливих речовин. Проаналізовано методичні підходи щодо аналізу обґрунтованості розрахунків маси викидів шкідливих речовин та напрями модифікації показників організацією ІАТА (International Air Transport Association). Проаналізовано принципи моделювання зонування приаеродромних територій. Удосконалено класифікацію земель авіаційного транспорту з урахуванням поділу їх на окремі види об’єктів, класифікацію аеропортів (земель аеропортів) за різними категоріями, а аеродромів – за призначенням, інтернаціональну класифікацію аеропортів. Запропоновано запровадження резервування земельних ділянок для розвитку інженерно-авіаційної інфраструктури без можливості їх приватизації. Визначено основні показники характеристики земельних ділянок при проведенні нормативної грошової та експертної грошової оцінки. Досліджено основи еколого-економічної оцінки обмежень у використанні земель авіаційного транспорту з урахуванням взаємопов’язаного функціонування інфраструктури аеропорту та основних положень проекту Landside для забезпечення збалансованих показників приаеродромної території. Показано основні напрями політики сумісного землекористування з прилеглою інфраструктурою аеропортів та визначено економічні показники ефективності землекористування авіаційного транспорту (потенціал землекористування, інтенсивність землекористування, ефективність землекористування) та проведено їх розрахунки на прикладі міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни). Встановлено, що система прогнозування, планування та проектування розвитку мережі аеропортів і аеродромів у Європейських країнах, країнах Північної Америки та Далекого Сходу базується на положеннях і матеріалах Національних планів інтегрованих систем аеропортів (NPIAS). Запропоновано нове поняття – «приаеродромна територія», яке відповідає положенням ч. 2 ст. 72 Земельного кодексу України (ЗКУ), розкриває окремі норми Повітряного кодексу України (ПКУ) і забезпечує вимоги ICAO щодо внесення цифрової інформації про приаеродромні території до спеціалізованих загальнодержавних реєстрів. Обґрунтовано принципи зонування приаеродромної території та використання сумісно з аеродромами земельних ділянок, принципи відображення території у Державному земельному кадастрі та удосконалення правового режиму її функціонування. Доведено, що нормативно-правове регулювання землекористування авіаційного транспорту слід адаптувати до стандартів Європейського Союзу. Особливої уваги заслуговує система екологобезпечного землекористування у взаємодії з прилеглими видами землекористування та проблеми впливу останніх на безпеку діяльності авіаційного транспорту. Запропоновано зміни і доповнення до ЗКУ, ПКУ, Законів України «Про транспорт», «Про Державний земельний кадастр», а також до Порядку ведення Державного земельного кадастру.