Допечінкова форма портальної гіпертензії є однією з складних патоло-гій у дітей, що призводить до тяжких шлунково-кишкових кровотеч. За пері-од впровадження хірургічного лікування портальної гіпертензії було запро-поновано більше ста варіантів операцій, але на сьогодні не існує єдиного ме-тоду та підходу в лікуванні та попередженні кровотечі з варикозно розши-рених вен стравоходу та шлунку (ВРВСШ) у дітей. Загальновизнано, що ме-зопортальне шунтування (МПШ) є найбільш ефективним та радикальниме методом, але воно можливе лише у 25-35% пацієнтів з ДфПГ. Тому значну роль в хірургії ПГ відіграє портосистемне шунтування (ПСШ), що довело свою ефективність за даними літератури. Серед ПСШ найчастіше використо-вують спленоренальне шунтування (СРШ). Але і до сьогодення немає в літе-ратурі порівняння різних варіантів СРШ між собою за ефективністю профі-лактики кровотечі з ВРВСШ, нівелювання клінічних проявів ПГ та впливу на швидкість портопечінкової перфузії (ППП). Існують роботи які порівнюють операції ПСШ з операціями роз’єднання або ендоскопічними методами зу-пинки та профілактики кровотечі з ВРВСШ. Не існує фундаметальних дослі-джень порівняння СРШ, а саме дистального спленоренального шунтуваня, проксимального спленоренального шунтування та спленоренального шун-тування бік-в-бік по нівелюванню основних клінічних проявів ДфПГ та впли-ву на ППП.
В роботі наведено варіант розв’язання актуального науково-практичного питання підвищення ефективності лікування ДфПГ у дітей на основі удосконалення показів до СРШ та аналізу ефективності варіантів СРШ і порівняння їх між собою з метою визначення оптимального виду СРШ.
Метою роботи було покращити результати лікування допечінкової фо-рми портальної гіпертензії у дітей шляхом вибору оптимального варіанту спленоренального шунтування.
Завдання дослідження:
1. Вдосконалити необхідний комплекс діагностичних заходів для верифікації морфо-функціональних змін при допечінковій формі портальної гіпертензії у дітей.
2. Об’єктивізувати показання щодо вибору варіанту спленореналь-ного шунтування для лікування допечінкової форми портальної гіпертензії у дітей.
3. Вивчити морфологічні зміни в печінці до та після спленореналь-ного шунтування у дітей з допечінковою формою портальної гіпертензії.
4. Дослідити клінічну ефективність використання різних видів спле-норенального шунтування у дітей з допечінковою формою портальної гіпе-ретензії.
5. Оцінити гемодинамічні зміни в портальній системі після різних варіантів спленоренального шунтування.
Дисертаційна робота є клінічним, моноцентричним, ретроспективним аналізом лікування пацієнтів з ДфПГ методом СРШ. Дизайн даного дослі-дження був схвалений комісією з питань біоетичної експертизи та етики нау-кових досліджень при Національному медичному університеті імені О.О. Бо-гомольця.
Критеріями виключення 3 дослідження були наступні: наявність печін-кової форми портальної гіпертензії; вік пацієнта більше 17 років 11 місяців і 29 днів; присутність кровотоку в умбілікльному плато печінки; зміни в селе-зінковій вені та лівій нирковій вені або їх діаметр менше 5 мм; попередні операції на селезінковій вені або лівій нирковій вені, що призвели до змін в судинах, наявність гепатиту В, С, D, непроходження контрольних обстежень, після формування ПСШ, діаметр селезінкової вени менше 5 мм., ретроаорта-льне розташування лівої ниркової вени або розгалужений тип її будови, ру-бцево-запальні зміни селезінкової або лівої ниркової вени, внутрішньопан-креатичне розташування селезінкової вени.
В наше дослідженя було включено 83 пацієнта з ДфПГ, віком до 18 років, які проходили лікування в НДСЛ «Охматдит», що є клінічною базою кафедри дитячої хірургії ім. О.О. Богомольця, з 2000 по 2010 рік. Всім ді-тям, що увійшли в досідження було виконано різні варіанти СРШ. Дослі-джувана популяція була розділена на три групи. В першу групу увійшло 44 пацієнти яким було сформовано СРШ б-в-б, друга група включала 27 хво-рих, яким сформовано ДСРШ та третя група включала 12 дітей з ПСРШ.
Застосовувались наступні методи дослідження: клінічні; лабораторні включаючи рівень лейкоцитів, тромбоцитів, еритроцитів, гемоглобіну, білі-рубін та його фракції, АЛТ, АСТ; інструментальні (ультразвукове дослі-дження органів черевної порожнини з доплерографією судин, езофагогаст-родуоденоскопія, портоманометрія, гістологічне дослідження); статистичні методи обробки отриманих результатів (IBM SPSS Statistics v. 22).
