Виявлена психічна патологія залежить від преморбідного фону і впливу ВІЛ-інфекції. Зокрема у преморбідних психічно гармонійних осіб після отримання інформації про інфікування ВІЛ формувалися невротичні та афектні розлади.
Частота розладів зрілої особистості обумовлюється несприятливими мікросоціальними факторами в дитячо-підлітково-юнацькому віці та патологічним розвитком особистості після інфікування ВІЛом.
Вплив ВІЛ-інфекції на психічне здоров'я пацієнтів проявлявся в достовірно частішому „нашаруванні” органічних, невротичних, афектних порушень на наявні розлади особистості.
Аналіз результатів дослідження вищих коркових функцій та емоційної сфери виявив наступне: 1) при ВІЛ-інфекції усі сфери вищої коркової діяльності зазнають суттєвих змін; 2) найзначніші зміни відзначаються у сфері пам'яті, уваги, зоровому, соматосенсорному, слуховому гнозисі, динамічному праксисі, здатності писати, читати, рахувати, а також в інтелекті; 3) у сфері уваги виявляються зміни в контрольній групі і значні порушення в досліджуваній групі; 4) мінімальні зміни в контрольній групі представлені у сферах: мови, читання, письма, інтелекту, динамічного праксису та слухового гнозису; 5) зміни емоційної сфери доводять значущість емоційного чинника у досліджуваній групі (переважне запам'ятовування емоційних слів), а також зниження когнітивних здатностей при ІІІ-ГУ клінічних стадіях ВІЛ-інфекції (зниження запам'ятовування емоційних і нейтральних слів).
Встановили, що у ІІІ-ІУ клінічних стадіях ВІЛ інфекції більшість пацієнтів перебувала у стані субдепресії, що супроводжувалася високим рівнем тривожності (порівняно з умовно здоровими особами Р<0,001).
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в проспективному когортному дослідженні на репрезентативній вибірці встановлено рівень навантаження ВІЛ у зразках спинномозкової рідини. Виявлені раніше невідомі особливості (співвідношення навантаження ВІЛ у крові і спинно-мозковій рідині залежно від антиретровірусної терапії), що характеризують кількісні відмінності ВІЛ у двох біологічних рідинах інфікованого організму. Визначено рівень навантаження ВІЛ у спинно-мозковій рідині залежно від наявності чи відсутності клінічних ознак ураження ЦНС. Підтверджено, що кількість ВІЛ у спинно-мозковій рідині може свідчити про рівень вірогідності наявності ВІЛ- асоційованого ураження ЦНС.
Виявлені раніше невідомі особливості патогенезу ураження ЦНС при ВІЛ- інфекції, а також реплікації ВІЛ в інфікованому організмі.
Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтована можливість і доцільність застосування молекулярно-біологічних досліджень зразків ліквору для діагностики ВІЛ-обумовлених уражень ЦНС.
Виявлені закономірності дозволили виробити оцінку діагностичної 7 ефективності визначення рівня вірусного навантаження у СМР. Результати дослідження можуть бути показанням до визначення профілю фармакорезистентності ВІЛ у СМР, якщо виявлена відсутність супресії ВІЛ у зразку СМР через 6 міс. після початку терапії.
Отримані дані можуть бути використані для лабораторної діагностики ВІЛ- асоційованих уражень ЦНС і моніторингу ефективності терапії ВІЛ-інфекції.
