Дисертаційна робота присвячена рішенню актуального наукового завдання щодо покращення результатів хірургічного лікування хворих на гастродуоденальну виразку із множинними поєднаними ускладненнями шляхом розробки і впровадження лікувально-тактичного алгоритму та застосування раціональних методів оперативних втручань.
В даний час у світі спостерігається висока захворюваність на гастродуоденальну виразку (10-15% дорослого населення) при збереженні досить високої частоти її ускладненого перебігу (перфорація 10-20%, кровотеча 20-30%, стеноз 11 -15%, пенетрація 16-34%) (Young PJ, Bagshaw SM, Forbes AB, Nichol AD, Wright SE, et al., 2020) [128]. Надії, що покладаються на запровадження наприкінці XX ст. нових принципів медикаментозного лікування (Н2-блокаторів, інгібіторів протонної помпи та антихелікобакгерної терапії) при позитивному уреазному тесті, що обнадіяли гастроентерологів, не зменшили кількості хворих на виразкову хворобу. Як показали подальші спостереження, число хворих з гастродуоденальними виразками має тенденцію до збільшення при стійкій виліковності лише 35— 40% випадків. Стратегія переважно консервативного лікування хворих з гастродуоденальною виразкою сприяла стійкій тенденції до зменшення кількості планових оперативних втручань у 2,0—2,5 разу та збільшення числа хворих з ускладненими формами виразки (перфорація, кровотеча, стеноз, пенетрація, малігнізація), що вимагають оперативної допомоги.
Проблема хірургічного лікування ускладнених гастродуоденальних виразок залишається актуальною проблемою, незалежно від впровадження нових схем противиразкової та антихелікобактерної терапії (Gisbert J.P., 2012) [68]. Частота ускладнень гастродуоденальної виразки зараз має тенденцію до зниження (Dunlap JJ, Patterson S., 2019) [64]. Спостерігається збільшення відсотка патентів при поєднанні множинних (двох, трьох та чотирьох) одночасних ускладнень (Clinch D, Damaskos D, Di Marzo F, Di
Saverio S., 2021) [53], показники післяопераційної смертності дуже високі і становлять від 57% до 75% (Malmi H, Kautiainen H, Virta LJ, Farkkila MA., 2016) [111]. Інформація, що стосується тактичних підходів та реакцій на хірургічне лікування цієї категорії пацієнтів із поєднанням трьох (кровотеча, пенетрація та стеноз; кровотеча, пенетрація та перфорація; кровотеча, перфорація та стеноз; перфорація, пенетрація та стеноз) та чотири ускладнення (кровотеча, перфорація, пенетрація та стеноз) рідко можна зустріти в доступних літературних джерелах.
Хірургічна ліквідація лише ускладнень часом виявляється малоефективною через недостатності обсягу адекватного медикаментозного лікування в післяопераційний період, яке в більшості випадків недоступне хворим через високу його вартість. З цієї причини хірурги вважають, що виконання первинно радикальних хірургічних втручань є обґрунтованим. Все викладене свідчить про необхідність перегляду тактики лікування хворих з хронічною гастродуоденальною виразкою і розробки гастроентерологами спільно з лікарями ендоскопістами і хірургами з урахуванням морфологічних змін у біоптатах, що підтверджують хронізацію процесу, показань до своєчасності проведення хірургічного лікування.
Саме тому проблема вдосконалення підходу до хірургічного лікування комбінованих ускладнень гастродуоденальної виразки залишається важливою та актуальною.
