Запропоновано наступну класифікацію суб’єктів малого аграрного виробництва: дрібнотоварне господарство, селянське господарство, товарне господарство селянського типу, та мале приватне підприємство. В основу класифікації закладено форму власності на засоби виробництва та характер соціально-економічних відносин, які мають місце між членами суб’єкта господарювання.
Обґрунтовано необхідність застосування диференційованого підходу при оцінці результативності функціонування селянських господарств, а також в процесі розробки рекомендації щодо оптимізації їхньої економічної діяльності. В якості критеріїв диференціації запропоновані наступні: статусність, рівень товарності кінцевої продукції, а також вплив результатів діяльності на загальний обсяг сімейного бюджету.
Визначено базові засади Концепції розвитку селянських господарств на засадах соціальної відповідальності. Вони передбачають зокрема стимулювання процесу інституціоналізації селянських господарств, активізацію застосування ресурсозберігаючих та екологічно спрямованих технологій у виробничій та господарській діяльності, підвищення рівня соціальних стандартів для мешканців сільських територій, а також забезпечення інтегрованої соціально-економічної взаємодії селянських господарств в масштабі регіону.
За результатами порівняльного аналізу рівня ефективності використання наявної ресурсної бази встановлено, що суб’єкти аграрного виробництва демонструють кращі показники, порівняно зі представниками великого та середнього агробізнесу. Дослідження трендового прогнозу тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва дозволяють зробити висновок, що внаслідок існуючої ринкової кон’юнктури малий сектор аграрного виробництва продовжуватиме зберігати за собою близько 50% ринкової ніші сільськогосподарської сировини.
За результатами дослідження рівня ефективності діяльності фермерських господарств Запорізької області виявлено, що дія чиннику масштабу виробництва в даному сегменті аграрного виробництва становить 73,6%. Доведено, що найважливішими чинниками ефективності функціонування фермерських господарств в даному регіоні є соціальні та організаційні фактори.
За період 2015 – 2019 роки відбулося збільшення концентрації ресурсного потенціалу в секторі особистих селянських господарств, а значення сукупного коефіцієнту використання виробничого потенціалу на рівні становило 1,21. Доведено, що інтенсивність виробництва в особистих селянських господарствах приміських районів є нижчою, ніж в районах, віддалених від міст.
За результатами порівняльного аналізу ефективності сільськогосподарського виробництва серед сільських домогосподарств зазначається, що найбільш високим він є в домогосподарствах із розміром земельної площі більше 1 га. Ефект за доходом від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в розрахунку на одну родину становить 22078 грн, в розрахунку на 1 га – 2537,7 грн, а умовний рівень рентабельності – 21,9%. У групі господарств з розміром площі до 0,5 га умовний рівень рентабельності становив -20,9%, у господарствах з розміром площі до 1 га ¬ -10,3%.
Обґрунтовано вплив оптимізації галузевої структури виробництва та розміру малих аграрних формувань на рівень ефективності розвитку підприємництва в особистих селянських та фермерських господарствах Запорізької області. За результатами когнітивного аналізу доведено, що діяльність малого агробізнесу повинна будуватися на засадах кооперації, державної підтримки та впровадження інноваційних технологій.
Розроблено та запропоновано проект сімейної ферми з виробництва молока. За результатами порівняльного аналізу показників ефективності виробництва молока в модельному господарстві із аналогічними показниками сільськогосподарських підприємств регіону доведено, що при дотриманні середньомісячних виплат членам фермерського господарства в розмірі 8000 гривень, рівень рентабельності перевищує аналогічні показники по сільськогосподарських підприємствах в цілому та фермерських господарствах, зокрема, більш ніж на 80 пунктів.
Запропоновано стратегію розвитку обслуговуючого кооперативу на базі особистих селянських господарств, яка передбачає удосконалення ціноутворення у процесі товароруху, а також формування власної торгівельної інфраструктури, максимізуючи прибуток від реалізації. Найбільш прийнятною стратегією розвитку діяльності малих форм господарювання в рамках кооперативу є обрання параметрів «кривої контрактів». Реалізуючи стратегію, яка базується на параметрах «кривої контрактів», досягається збільшення виручки у 2,1 рази.
