Кондратюк О. І. Оптимізація тактики хірургічного лікування хворих з перфорацією пухлин ободової кишки

Поміж невідкладних станів органів черевної порожнини збільшилася кількість хворих із перфораціями ободової кишки, причинами якої є ускладнення різних її станів. До них належать параколярні абсцеси та перфорації дивертикулів у хворих із дивертикульозом ободової кишки. Далі подібні ускладнення виникають у пацієнтів із перфорацією ободової кишки сторонніми предметами. Але найчастіше причиною перфорації є злоякісні пухлини ободової кишки, оскільки захворюваність на рак ободової кишки за останні десятиріччя помітно зросла. Приблизно 60 % онкологічних хворих потрапляє до неспеціалізованих хірургічних відділень із приводу ускладнень, які вимагають термінового оперативного втручання. Частота діагностичних і тактичних помилок у таких ситуаціях коливається від 63,2 % до 94,9 % [12, 121, 122]. Головними чинниками незадовільних результатів лікування ускладненого раку ободової кишки є тяжкість стану хворих, обмеженість часу для ухвалення рішення щодо тактики лікування. До того ж необхідно усунути джерело перитоніту та розв’язати питання щодо можливості одномоментного або двоетапного відновлення безперервності товстої кишки. Важливим є обрання такої методики первинної операції, яка полегшила б проведення майбутнього відновного втручання. Актуальною проблемою також є хірургічна реабілітація хворих після радикальних оперативних втручань із формуванням протиприродного заднього проходу. Методи, що сприяють поверненню пацієнтів до активного способу життя, праці, особливо хірургічні, розроблені недостатньо. Дослідження проведене у два етапи та ґрунтувалося на вивченні результатів хірургічного лікування 124 хворих із перфорацією ободової кишки у віці від 26 до 80 років. На першому етапі роботи проведено аналіз результатів лікування 58 хворих, які потрапили до лікарні в ургентному порядку з ознаками перитоніту. З 58 пацієнтів причиною перитоніту в 41 (70,6 %) була пухлина ободової кишки з розгерметизованим параколярним абсцесом, а у 17 (29,3 %) пацієнтів джерелом перитоніту був дистанційний розрив сліпої кишки на тлі обструкції пухлиною лівої частини товстої кишки. Оперативні втручання поділяли на дві групи: формування первинного анастомозу та виведення одноствольної колостоми.