Баліцька О. Ю. Патогенетична роль оксидаційних та імуно-цитокінових порушень в розвитку пародонтиту при цукровому діабеті

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні тактики лікування хворих на генералізований пародонтит та цукровий діабет 2 типу на основі патогенетичних змін оксидаційних, клітинних і гуморальних ланок адаптивного імунітету та імуноцитокінових порушень з урахуванням кореляційних зв’язків між ними. На підставі комплексного дослідження патогенетичних закономірностей розвитку і перебігу генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет 2 типу доведено ініціюючу і провідну роль процесів вільнорадикального окиснення та порушення системи антиоксидантного захисту організму в їх взаємообтяжливому перебігу. При цьому генералізований пародонтит на фоні цукрового діабету 2 типу супроводжується напруженням антиоксидантних резервів з одночасно максимальним зростанням протеїнової і ліпідної пероксидації як у сироватці крові, так і в ротовій рідині, що стверджується вірогідними взаємозв’язками між пародонтологічними показниками і показниками оксидативного стресу. Доповнено дані щодо особливостей клітинного і гуморального адаптивного імунітету у хворих на генералізований пародонтит на тлі цукрового діабету 2 типу, які характеризуються дисбалансом субпопуляцій Т і В лімфоцитів зі зниженням вмісту основних популяцій лімфоцитів з фенотипом – CD3+, CD4+, CD8+ і підвищенням з фенотипом CD16+, що підтверджується зниженням імунорегулятивного індексу (СD4+/СD8+) у крові хворих стосовно контролю (р<0,05). Підтверджено та доповнено, що розвиток патологічних змін у ротовій рідині як фактора природного імунітету у хворих на генералізований пародонтит, поєднаний з цукровим діабетом 2 типу, залежить переважно від інтенсивності перебігу генералізованого пародонтиту. Уточнено та доповнено позитивні кореляційні зв’язки середньої сили у хворих порівняльної групи з ГП: між вмістом IL1β та sIgA (r=0,46), Ig G (r=0,32), ТБК-АП (r=0,36), р<0,05 та між рівнем IL10 та sIgA (r=0,48), Ig G (r=0,34), ТБК-АП (r=0,39), р<0,05, у ротовій рідині. Виявлено сильний позитивний кореляційний зв’язок між рівнем IL1β та sIgA (r=0,89) та IL10 та sIgA (r=0,82), р, р1<0,01, у ротовій рідині обстежених основної групи (ЦД 2 типу + ГП). У даної групи хворих визначали позитивні кореляційні зв'язки середньої сили між значеннями IL1β та Ig G (r=0,43), р<0,01, р1<0,05, ТБК-АП (r=0,37), р<0,05, р1>0,05 і даних IL10 та Ig G (r=0,45), р, р1<0,05, ТБК-АП (r=0,40), р<0,05, р1>0,05.