Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній вперше в Україні здійснюється спроба комплексного дослідження та критичного аналізу аналітично-теїстичної філософії А. Плантінги в рамках української філософської науки. Повноцінного дослідження даного питання в сучасній українській філософії немає, що, в свою чергу, виступає мотивом для формування наукового підходу к дослідженню релігійної філософії А. Плантінги та появі досліджень по даній темі. Новизна отриманих результатів полягає в наступному:
- Реконструйована цілісна методологічна модель релігійної філософії А. Плантінги та виявлено, що в основі філософування мислителя лежать як принципи логіки, перш за все, визначеність, послідовність, несуперечливість, обґрунтованість думок, так і віра в Бога, які визначають появу саме аналітично-теїстичного підходу у філософії.
- На прикладі творчості А. Плантінги обґрунтовано діалектичну взаємодію когнітивного процесу та почуття божественного у пізнавальній діяльності та формуванні істинних переконань. Дисертаційне дослідження демонструє, що A / C модель, яку формулює А. Плантінга, представляє собою репрезентацію такого поєднання почуття божественного та когнітивного процесу. Це діалектичне поєднання, на наш погляд, розкриває нове поле дослідження в рамках епістемології другої половини ХХ ст.
- Розкрито механізм релігійної детермінації пізнавального процесу у творчості А. Плантінги в формуванні його аналітично-теїстичної позиції. В рамках пізнавального процесу серед двох видів переконань, базових, що не розкладаються на елементи, та не базових, які виводяться на підставі базових, А. Плантінга виділяє, перш за все, почуття божественного, яке відноситься до базових переконань. Тому можна заначити, що істинність переконань людини, в пізнавальному процесі якої приймає участь почуття божественного, вища, аніж у випадку пізнавального процесу, зорієнтованого на еволюційний натуралізм, який схильний до адаптивних переконань.
- При аналізі критики натуралізму з боку А. Плантінги, встановлено, що більшість західних критиків його творчості не приділили достатньої уваги його антропологічним поглядам, які простежуються, перш за все, у його концепції еволюційного натуралізму. У результаті послідовного аналізу філософської біографії А. Плантінги можна виявити антропологічний поворот у його філософуванні саме при розгляді взаємозв’язку еволюціонізму та натуралізму і при усвідомленні ролі почуття божественного в цьому взаємозв’язку.
- Висунуто ідею використання А. Плантінгою методології середньовічного реалізму, яка демонструється тим, що він вбачає у властивостях універсалії, які існують до речей та незалежно від них. Аргументація ґрунтується на тому положенні А. Плантінги, що Бог не створює властивості, оскільки це передбачає, що був час, коли їх не існувало, а це, у свою чергу, означає, що такі властивості, як всезнання, всемогутність та всеблагість, якими володіє Бог, також колись не існували; але оскільки Бог вічний, Він не міг існувати без цих властивостей. Таким чином, А. Плантінга розглядає числа, пропозиції, якості та положення справ як універсалії, які існують не залежно від реальних об’єктів.
- Вперше було проаналізовано кореляцію між актуалізацією Богом положень справ у концепції можливих світів А. Плантінги та ентелехією Аристотеля. З урахуванням такого аналізу виявлено, що так само, як Аристотель вбачав в душі ентелехію організму людини, завдяки якій тіло може не лише мати здатність до життя, а жити, так і А. Плантінга розглядає потенційне існування положень справ, пропозицій, чисел та іншого як таке, що набуває реального існування лише через актуалізацію Богом, а це вже є ознаки ентелехійного існування.
