Сучасний етап українського державотворення спрямований на утвердження європейських цінностей та залучення громадськості до управління державою. Найбільш поширеними та дослідженими є процеси участі громадськості в прийнятті управлінських рішень. Втім, питанням громадського контролю за виконанням рішень та досягнення результатів прийнятих рішень приділяється вкрай мало уваги. Актуальність громадського контролю для сфери публічного управління постає в умовах проведення децентралізації, а в ситуації завершення децентралізації, за якої громадськість відповідає за соціально-економічний розвиток власної громади, за утримання об’єктів соціального та культурного значення, забезпечення фахівців тощо, громадський контроль утверджується як невід’ємна частина публічного управління та адміністрування та виступає дієвим інструментом впливу громадськості на діяльність адміністративного апарату. Громадськість постає активним суб’єктом процесу розвитку громади. Особлива значимість громадського контролю виявляється в об’єднаних територіальних громадах, де потрібен постійний процес перерозподілу ресурсів як фінансових, так і людських. Все це вимагає не тільки запровадження принципів прозорості та відкритості сфери публічного управління та адміністрування, а й запровадження сучасних методів професійної участі громадськості в соціально-економічному розвитку власної громади. Громадський контроль переходить з площини політичної взаємодії в площину соціально-економічного партнерства, що формує громадянську відповідальність всіх суб’єктів публічного управління на рівні громади.
Все це потребує переосмислення підходів до розуміння та особливостей здійснення громадського контролю в представницьких органах влади. Розв’язання нагальних проблем передбачає застосування інноваційних форм та методів громадського контролю, спрямованих на усунення перешкод у процесі здійснення управлінської діяльності використання певного інструментарію на різних етапах з чітким розподілом обов’язків і відповідальності кожного учасника.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні актуального наукового завдання – обґрунтуванні теоретико-методологічних засад громадського контролю представницьких органів влади в умовах децентралізації та розробки методики його здійснення на підставі зарубіжних та вітчизняних науково-прикладних досліджень та успішного досвіду:
уперше:
- обґрунтовано теоретико-методологічні засади громадського контролю представницьких органів влади в умовах децентралізації в Україні, шляхом виокремлення правових основ та методичних підходів його здійснення, на підставі узагальнення сутності наукових досліджень в аспекті їх практичного застосування публічними адміністраціями, з метою забезпечення спільної цілеспрямованої діяльності й ефективної взаємодії між всіма суб’єктами публічного управління, що дозволило запропонувати методику громадського контролю представницьких органів влади, зокрема для територіальних громад, яка передбачає наступні етапи: підготовчий етап; процес здійснення громадського контролю; отримання відповідних результатів за підсумками перевірки; створення громадської платформи для пошуку шляхів вирішення проблемної ситуації за участю громадськості та представників органу влади; оцінювання та коригування прийняття рішень та діяльності органу представницької влади;
удосконалено:
- понятійно-категоріальний апарат науки публічного управління та адміністрування шляхом уведення до наукового дискурсу понять «громадський контроль представницьких органів влади», «методика громадського контролю представницьких органів влади;
- наукові підходи щодо розуміння сенсу громадського контролю представницьких органів влади в умовах децентралізації в Україні, в контексті суб’єкт-об’єктних відносин органів державної влади і місцевого самоврядування, зокрема їх: форм; механізмів; впливів; діяльності; взаємодії; взаємовідносин; зворотного зв’язку; активності; систем контролю; функцій; способів; методів; інструментів; правого регулювання;
дістали подальшого розвитку:
- наукові підходи до: класифікації соціального контролю в контексті соціальних теорій; результативності процесів публічного управління та адміністрування в контексті теорії нового публічного управління; політичного контролю, сутність якого розширилась і стала застосовною у вимірі взаємодії декількох секторів; участі громадян та їх впливу на процеси демократичного прийняття рішення в публічному управлінні та адмініструванні;
- систематизація наукових поглядів щодо громадського контролю представницьких органів влади, в умовах децентралізації за сферами публічного управління (політична, економічна, соціальна, адміністративна, публічна); за сферами впливу на життєдіяльність населення (розвиток окремої території; соціальна взаємодія; соціальні норми; цінності; традиції; волевиявлення).
