Калюжний В. С. Публічне регулювання впровадження технологій дистанційного навчання в Україні

Об’єкт: публічне регулювання розвитку дистанційної освіти в України. Мета: обґрунтування теоретичних засад й розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів публічного регулювання впровадження технологій дистанційної освіти в Україні. Методи: Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук.. В основу методології дослідження було покладено системний підхід, методологічна специфіка якого визначається тим, що він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об’єкта і механізмів, що її забезпечують, на виділення різноманітних типів зв’язків складного об’єкта і зведення їх у єдину теоретичну картину розвитку дистанційної освіти в Україні. Результати: обґрунтовано теоретичні засади й розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів публічного регулювання реалізації дистанційної освіти в Україні, обґрунтовано стратегічні напрями удосконалення механізмів публічного регулювання реалізації дистанційної освіти в Україні; та визначено основні напрями реалізації механізмів публічного регулювання на базі систем дистанційної освіти. Новизна: обґрунтовано підходи до розробки й управління організаційною структурою дистанційного навчання у рамках системи багаторівневої освіти, на основі інноваційних методів оцінки ефективності дистанційної освіти і соціально-економічного ефекту, що дозволяє підвищити конкурентоспроможність освітніх послуг з використанням коефіцієнтів затребуваності випускників і відповідності їх посадовим вимогам. Удосконалено механізм використання дистанційних послуг у сфері вищої освіти через розвиток використання дистанційних освітніх послуг, заснованих на інформаційно-комунікаційній складовій, зниження значущості кейс-технологій; існування двох форм використання в освітньому процесі (окремі електронні курси або реалізація у рамках груп спеціальностей і напрямів підготовки); нижча вартість навчання порівняно з традиційним очним навчанням. Дістали подальшого розвитку: соціально-економічні механізми застосування дистанційних освітніх послуг якім властиві тривалість і безперервність виробництва і споживання; поетапний перехід від продавця до покупця; відстрочений характер прояву результатів отримання дистанційної освітньої послуги; отримання доходу від соціальної значущості дистанційних освітніх послуг, що виражається в можливості отримання значного позитивного ефекту від їх надання для усього суспільства. Впроваджено в діяльність: Департамент освіти Харківської міської ради, Національний університет цивільного захисту України. Галузі використання: державні органи управління, заклади вищої освіти, інформаційні системи електронного навчання, освітні центри електронного навчання.