У дисертаційній роботі наведено теоретико-методологічні основи публічного управління розвитком людського потенціалу, що полягає у визначені ключових параметрів людського потенціалу у державно-управлінському науковому дискурсі та розкриті сучасні механізми публічного управління у сфері збереження і розвитку людського потенціалу в Україні.
Виявлено, що формування та використання людського потенціалу ототожнюється з процесом розвитку людської сутності. Наголошено, що людський потенціал – це самостійний, відмінний від інших різновид потенціалу, який характеризується особливими, специфічними рисами. Зміст поняття людського потенціалу охоплює два аспекти: 1) як запас (ресурс) здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, якими володіє людина, які сприяють зростанню продуктивності праці і впливають на зростання доходів; 2) як потік доходів протягом усього життя людини.
Доведено, що існуючі на даний час підходи до визначення змісту поняття «людський потенціал» досить часто звужують його смислове навантаження, розуміючи як накопичений запас здоров'я, загальнокультурної професійної компетентності, творчої, підприємницької, громадянської відповідальності, що реалізується в сфері діяльності та у сфері споживання на основі ринкових і неринкових механізмів. На нашу думку, поняття «людський потенціал» більш глибоко, ніж поняття «людські ресурси», дозволяє характеризувати соціально-економічні, культурні, екологічні та інші аспекти умов життя людини. Зміст цього поняття розкриває нам способи реалізації можливостей у контексті суспільного розвитку.
Встановлено, що правовий механізм публічного управління розвитком людського потенціалу - це сукупність правил, норм, процедур та певних процесів, які формують та структурують системний простір, у якому реалізується державна політика у сфері розвитку людського потенціалу. Організаційний механізм публічного управління розвитком людського капіталу - це послідовність етапів проектування структур, детальний аналіз та визначення системи цілей, продуманий відбір організаційних методів та форми; їх координація для забезпечення функціонування організаційної системи.
Доведено, що освітній, інтелектуальний, творчий потенціал людини є не тільки потужним чинником економічного зростання, а й джерелом доходу населення, підприємств та держави. Не тільки умови, в яких функціонує людина, впливають на її формування та розвиток, але й сама людина є основною продуктивною силою суспільства. Адже створюючи нові продуктивні сили, вона змінює характер, умови та мотивацію до праці, покращує власні умови життя та життя сім’ї, підвищує власний освітній, професійно-технічний та культурний рівень, а загальний людський потенціал певної країни визначає темпи та рівень її соціально-економічного розвитку. Отже, роль соціальної та освітньої політик у сфері забезпечення розвитку людського потенціалу є ключовою.
Доведено, що удосконалення системи формування та використання людського потенціалу в системі державного управління передбачає підвищення кваліфікації управлінських кадрів, що розглядається як безперервний процес формування, становлення, розвитку й саморозвитку, удосконалення і самовдосконалення, реалізації та самореалізації, актуалізації та самоактуалізації особистості, створення професійної спільноти управлінських кадрів, об’єднаних єдиною системою цінностей, цілей, завдань та узгодженими способами їх досягнення, удосконалення процесу підвищення кваліфікації управлінських кадрів, покращення навчально-методичного забезпечення підвищення кваліфікації управлінських кадрів.
Розроблено модель публічного управління розвитком людського потенціалу, яка складається з таких компонентів: суб’єкти, об’єкт публічного управління розвитком людського потенціалу, мета, завдання, принципи, функції, рівні, функціональні механізми, результати публічного управління розвитком людського потенціалу. Одним з основних напрямків адміністративної реформи в сучасній Україні є створення нової системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, готових до впровадження нововведень і до відповідальної позиції в контексті прийнятих управлінських рішень.
Ключові слова: людський потенціал, державна політика, механізми публічного управління, людський ресурс, людський капітал.
