Решетник Л. Л. Клініко-лабораторне обґрунтування профілактики і лікування генералізованих захворювань пародонта у хворих на нервову анорексію

У дисертації наведено наукове обґрунтування і практичне вирішення однієї з актуальних задач терапевтичної стоматології - підвищення ефективності діагностики, профілактики та лікування генералізованих захворювань пародонта у хворих на нервову анорексію шляхом патогенетичного обґрунтування методів фармакологічної корекції виявлених змін білкового та ліпідного обміну, оксидантно-антиоксидантного гомеостазу тканин пародонта та імунологічної реактивності. Нервова анорексія (НА) – серйозний розлад психіки, що проявляється у порушенні харчування, коли особа свідомо себе обмежує в спожитих кілокалоріях з метою схуднення різноманітними методами при хибному уявленні щодо власної ваги (Bulik C., 2006, Steinhausen H. C., 2009, Goh KH, Lee EL., 2015). За даними ВООЗ, рівень НА коливається від 0,28 до 1,5 на 100 000 населення, з частотою 1,3- 5,2% у жінок і 0,2-0,9% у чоловіків та має схильність до зростання. Виявлено, що смертність від анорексії в 3 рази вище, ніж від інших психічних захворювань, а особливо високий рівень смертності у осіб, що мають критично низьку масу тіла і тривало існуючу хворобу. Особливим є те, що пацієнти з НА майже ніколи не вважають себе хворими, не визнають свою проблему і старанно її приховують, навіть від самих близьких. Hunt D. (2013) переконаний, що нервова анорексія – захворювання нашого часу та одна з важливих хвороб століття. Відомо, для хворих з НА характерні стереотипні форми поведінки, спрямовані на обмеження прийому їжі і ретельний контроль за витратою енергії. Крім того, характерними є «неспецифічні порушення», які зазвичай включають в себе порушення уявлення про свій імідж, зниження настрою, імпульсивності поведінки і прояви спотвореного міжособистісного спілкування (Devlin B., 2002; LioydS., Yiend J., Schmidt U., Tchanturia K., 2014; Lloyd EC, Haase AM, Verplanken B., 2018). Доведено, що хворим на НА притаманні певні особливості, що, ймовірно, обумовлені впливом генетичного фактору: схильність до нав'язливих станів, прагнення до досконалості, високий рівень тривожності і так чи інакше змінені, але стереотипні варіанти поведінки. Вчені відзначають, що нервова анорексія не обмежується тільки психологічними порушеннями і соціальними наслідками, ключовим моментом є порушення соматичних функцій організму (Voderholzer U, Cuntz U, Schlegl S., 2012; Goh KH, Lee EL., 2015; Keski-Rahkonen A1, Mustelin L., 2016).