Мета роботи було сформовано, як підвищення ефективності діагностики, прогнозування розвитку гострих порушень зору внаслідок АГ та розвитку транзиторних ішемічних подій шляхом встановлення клініко-параклінічних, нейропсихологічних особливостей та удосконалення оцінки критеріїв стану зорового нерву при таких станах. Завдання дослідження полягали у визначенні клінічних (неврологічних, нейроофтальмологічних) особливостей стану у хворих з АГ та ТІА з порушеннями функцій зору і зорового нерву, виявленні структури та характеру морфологічних порушень головного мозку, встановленні характеру та впливу функціональних та структурних порушень на стан зорового нерву методом викликаних зорових потенціалів (ЗВП) та на перебіг захворювання, оцінці структури нейрофізіологічних порушень, характеру патології мікроциркуляторного русла (МЦР), структурних порушень МАГ та функціонального стану церебральної гемодинаміки за даними УЗДГ. На підставі кореляційного аналізу та побудованій моделі прогнозування було потрібно виділити фактори патології зору, встановити умови відновлення функції зорового нерву при ішемічних порушеннях, порівняти діагностичну ефективність ЗВП при подібних, схожих за клінікою патологіях та оцінити ефективність діагностичних методів в динаміці терапії, надати прогностичні критерії ішемічних порушень функції зору. Також було оцінено ефективність та безпечність фармакологічної субстанції «ДГК», як додаткового компоненту терапії у відновленні функції зору при ТІА з ТПЗ.
Для виконання означених завдань було обстежено 104 хворих (56; 53,85%) чоловіків і 48 (46,15%) жінок, середній вік - 62,1 ±3,56 роки) з АГ артеріальною гіпертензією, які переносили ТІА з ТПЗ, 36 (34,6%) - повторно, 68 (35,3%) вперше. Контрольна група складалась з 26 чоловіків та 20 жінок (46 персон) порівняного віку (n=46; середній вік 62,43 ±3,71р.) без стійкої АГ 2ст (за новою класифікацією по двом ступеням) і раніше перенесених ішемічних подій з порушенням зору. Всі випадки ТІА з максимальною вірогідністю не були зумовлені іншими доказаними чинниками, ніж порушеннями церебрального кровообігу. У віці 25 – 44 років було 9 пацієнтів (8,65% ±2,76), з них 5 чоловіків (Ме 42 (Q141; Q2 44) ) та 4 жінки (Ме 41 (Q1 39; Q2 42)). У віці 45-59 років було 42 (40,38% ±4,81) пацієнтів, з них 21 чоловік та 21 жінка, у віці 60-75 років було 53 (50,1% ±4,9) пацієнтів, з них 30 чоловіків та 23 жінки. Кількість пацієнтів у віці 25-44 років була меншою (p<0,001).
У групі контролю визначались ознаки потовщення інтими у 32 (69,57% ±6,78) і зміни МАГ до 30% у 8 (17,39% ±5,59). У віці 45-58 рр. та 60-74 рр. кількість випадків ТІА у басейні СМА - a.ophthalmica зі структурною патологією МАГ була суттєво більша (3,77-4,76% пацієнтів з ТІА і потовщенням інтими судин, 16-24% зі стенозами до 30% та 52-58% зі стенозами МАГ більше 30%; але статистичні критерії окреслювали лише тенденцію достовірності. Порушення структури МАГ у будь-якому вигляді біли присутні у всіх пацієнтів з ТІА та менш характерні у групі контролю. Структурну патологію (СП) МАГ виявлено без суттєвої різниці частот у групах 45-59 рр. та 60-74 рр. при відсутності грубих СП МАГ у віці 25-44 рр., що надає аргументи пов’язувати ТІА не стільки з віком, скільки з СП МАГ. Оцінка стану мікроциркуляторного русла (МЦР) та офтальмологічного статусу з класифікацією ретинопатій за ступенем, показала, що за методом бульбарної біомікроскопії (ББМС) та офтальмоскопії результати класифікації є односпрямованими. У групі контролю ретинопатії (РП, окремі симптоми або ознаки 1 ст.) визначались у 12 або 26%, що становило якісну різницю з групою дослідження. Не виявлено статистично значущих відмін між частотами виявлення РП 3ст. та 1 і 2ст. у віці як 45-59 рр. (18; 42,86% ±7,64 проти 16,67 1ст. і 28,57 2ст.) так і у віці 60-74 рр. (45,28% ±6,06 3ст. проти 15,09±4,92 1ст.). Залежностей локалізації ТІА від рівня структурних порушень МАГ та характеру ретинопатії не виявлено у всіх вікових групах.
В результаті аналізу дослідження спонтанної біоелектричної активності (СБА) зроблено узагальнення, що при ТІА типи ЕЕГ з патологічною активністю та низькоамплітудні переважають (p<0,05). Характер патологічних симптомів при ЕЕГ мав неспецифічні ознаки. Довголатентні, переважно «кіркові» відповіді ЗВП при ТІА з ТПЗ мали збільшений час розвитку.
При побудові моделі кореляційно-регресійного аналізу та виконання його процедур, було наочно виявлено, що єдиний достовірний фактор, незалежно поєднаний з розвитком ТІА – це наявність АГ. У вікових групах (45-74 рр.) достовірно вища (порівняно з групою 25-44 рр). частота звернень у лікарняні установи внаслідок розвитку ТІА, але, як окремий фактор, вік не виявив в цьому дослідженні достовірного впливу на прогноз розвитку ішемічної події, яка з високою вірогідністю прогнозована зі зростанням віку тільки за умови наявності інших факторів – АГ, ангіопатій, структурних порушень МАГ та змін церебрального кровообігу.
