Дисертацію присвячено концептуалізації антропологічного виміру комунікативного простору соціальних мереж і месенджерів. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарній стратегії, яка передбачає синтез філософсько-антропологічних, медіа-філософських і соціально-філософських підходів, що уможливлює комплексне й багатоаспектне вивчення взаємозв’язків і взаємовпливів між медіа-технологіями і розвитком особистості та соціальних практик.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в комплексному аналізі багатоманітних впливів комунікативного середовища соціальних мереж і месенджерів на життєвий світ людини, її свідомість, соціалізацію, характер і динаміку міжособистісного спілкування у контексті трансформаційних процесів у сучасному суспільстві. Визначено кореляцію між новими видами медіа-комунікаційних технологій і формами соціальної комунікації, з одного боку, і особистісними та суспільними трансформаціями, формами соціалізації людини, прискоренням зміни поколінь, з другого; обґрунтовано доцільність розрізнення «покоління соціальних мереж» і «покоління месенджерів» як двох типів мережевої ідентичності, які мають певні відмінності у світогляді, способах сприйняття, мові, у формах соціалізації та соціальної поведінки, зокрема й на побутовому рівні; висвітлено особистісний аспект месенджеревої комунікації; проведено опитування та зроблено аналіз думок експертів та відповідей респондентів з Польщі та України щодо використання і впливу месенджерів на особистість та соціокультурні трансформації.
Виділені та охарактеризовані етапи розвитку комунікаційних Інтернет-технологій, які в антропологічному аспекті можна вважати етапами реалізації тези М. Маклюена про медіа як «зовнішнє розширення людини». Якщо на етапі становлення технології Web 1.0 обмежувалися передачею вербальної інформації від адресату до реципієнта, то для сучасного етапу Web 2.0 характерними ознаками є синтез вербального, візуального та аудіовізуального контенту, можливості семіотичної репрезентації певного спектру людських емоцій, інтерактивність. Повстає нова якість культурної комунікації, трансформуються етика і змістовне наповнення мережі, адже відтепер користувач отримує можливості виступати як творець або співтворець контенту, репрезентуючи в мережевому просторі проблематику буттєвого, екзистенційного та соціального характеру. Web 3.0 розширює простір індивідуальної свободи в отримані, розміщенні та відтворенні інформації для користувачів Мережі, людина отримає свою власну платформу і можливість самокерування нею. Сьогодні інтенсивно розробляються нові технології – Web 4.0, або Нейронет, що має діяти на рівні нейрокомунікації і уможливити небувале розширення людського інтелекту через встановлення безпосереднього зв’язку між мозком людини і комп’ютером.
В процесі осмислення цих тенденцій ми розрізняємо «покоління соціальних мереж» і «покоління месенджерів» як два різновиди мережевої ідентичності. Для представника «покоління соціальних мереж» здебільшого характерні такі ознаки як відкритість глобальним і колективним впливам, у тому числі маніпулятивним, стереотипне мислення, залежність від схвалення/не схвалення іншими, кліпова свідомість, поверховий характер комунікації. Представникам «покоління месенджерів» значною мірою притаманні такі риси як індивідуальне начало, більший ступінь самостійності мислення; захищеність і конфіденційний характер спілкування у месенджерах стимулює більший ступінь відкритості, відвертості, довіри.
Обґрунтовано, що соціальні мережі стали дієвим фактором розвитку свідомості, формування ціннісних пріоритетів, політичних симпатій, каталізатором політичних змін, платформою активної громадянської взаємодії у період «Революції Гідності» та президентсько-парламентської кампанії 2019 року. Така взаємодія активно сприяла становленню нових практик громадянської участі, консолідації та самоорганізації українського громадянського суспільства.
Oбговорення питань буттєвого та екзистенційного характеру у віртуальному просторі месенджерової комунікації робить текст повідомлення (меседж) не просто набором знаків, а сповнює його смислом, надає йому особливого значення, а месенджер стає комунікаційним каналом, за допомогою якого людина можна виражати свої думки, почуття, свою сутність. Месенджери надають представникам різних країн і культур відчуття об’єднання, солідарності, допомагають відчути потребу людини в іншій людині, навіть будучи на відстані кількох сотень кілометрів. У підсумку зазначається, що месенджери – новий різновид комунікативних практик, які сприяють особистісному розвитку суб’єктів процесу комунікації, а отже, мають вагомий гуманістичний потенціал.
