Дисертаційна робота містить теоретичне обґрунтування й пропозиції щодо практичного розв’язання актуального завдання фтизіатрії – розробки методів прогнозування ефективності інтенсивної фази лікування хворих на вперше діагностований інфільтративний туберкульоз легень на підставі динамічного вивчення клініко-рентгенологічних та лабораторних показників та визначення їх прогностичного значення при оцінці ефективності терапії.
Глобальна проблема туберкульозу, що нависає над людством не одне тисячоліття, залишається актуальною на сьогодення. Сучасна тенденція вперше діагностованого туберкульозу легень (ВДТБЛ) демонструє збільшення кількості інфільтративних форм, які становлять більшу частину нових випадків. Дана форма туберкульозу легень пов’язана з високою ймовірністю розвитку порожнин розпаду, які у свою чергу мають тісну асоціацію з бактеріовиділенням та нерідко являються показанням до оперативного втручання.
Тривале перебування в умовах стаціонару, стигматизація хвороби, вживання алкоголю та наркотичних засобів, тютюнопаління, відсутність соціальної та матеріальної підтримки, побічні ефекти від медикаментозного лікування, а також інтоксикація відіграють значну роль у затягуванні патологічного процесу. У випадку повільної клініко-рентгенологічної динаміки, продовження бактеріовиділення або серйозних побічних реакцій на етіотропну терапію тривалість інтенсивної фази лікування (ІФ) за рішенням центральної лікувально-консультативної комісії (ЦЛКК) може бути подовжена до 90 доз. За рахунок пролонгації ІФ держава несе додаткові економічні витрати, а пацієнт – психологічний тиск.
Найважливішим критерієм позитивної динаміки під час лікування туберкульозу залишається факт закриття порожнин розпаду. Пацієнти з відсутністю своєчасного закриття порожнин складають групу ризику несприятливого перебігу захворювання. Визначення предикторів невдачі терапії та розробка методів прогнозування ефективності лікування інфільтративного туберкульозу легень є важливими невирішеними завданнями фтизіатрії. Тому робота, яка присвячена визначенню особливостей перебігу найбільш розповсюдженої інфільтративної форми туберкульозу та розробці методів прогнозування ефективності її лікування, є високо актуальним дослідженням.
Метою дослідження стала розробка методів прогнозування ефективності інтенсивної фази лікування хворих на вперше діагностований інфільтративний туберкульоз легень.
Визначено відмінності хворих з деструктивними змінами легень від хворих без деструктивних змін – встановлено, що наявність деструктивних змін у легенях асоціюється з наростаннями частоти бактеріовиділення, проявами інтоксикації та іншої клінічної симптоматики, у тому числі з порушеннями психологічного стану, зі збільшенням у крові рівнів факторів системної запальної відповіді та зниженням показників фагоцитозу.
Доведено, що формування патологічних змін у легеневій тканині при інфільтративній формі вперше діагностованого туберкульозу легень патогенетично пов'язано із активацією факторів системного запалення та зниженням фагоцитарної функції нейтрофілів, про що свідчать відповідні кореляції підвищення вмісту у крові гаптоглобіну і церулоплазміну та рівнів фагоцитарного індексу (ФІ), фагоцитарного числа (ФЧ) та індексу завершеності фагоцитозу (ІЗФ) з наявністю деструктивних змін легень, з числом порожнин розпаду в легенях та з розповсюдженістю інфільтративного процесу у легенях (p<0,001 для усіх кореляційних індексів).
Наукова новизна отриманих результатів. Вперше у чоловіків, які хворі на інфільтративний туберкульоз легень, визначено предиктори пролонгації інтенсивної фази протитуберкульозної терапії до 90 доз. Встановлено, що такою є кількість ділянок деструкції у легенях до лікування (точка розподілу – >2 ділянок, чутливість – 100%, специфічність – 53,0%) і вихідні рівні у крові γ-інтерферону (роздільний рівень – ≤2,1 пг/мл, чутливість – 93,9%, специфічність – 77,0%) та СЦК (ст) (рівень розподілу – ≤1,49 ум. од. чутливість – 100%, специфічність – 47,0%). Усі предиктори мають адекватні рівні чутливості і специфічності та високу достовірність статистичної прогностичної моделі (площа під ROC-кривою > 0,7).
Вперше у хворих на інфільтративний туберкульоз легень чоловіків визначено предиктори збереження залишкових деструктивних змін у легенях після інтенсивної фази лікування у 60 доз. Ними є кількість ділянок деструкції у легенях до лікування (точка розподілу
