Дисертація присвячена визначенню сутності та особливостей конституційно-правового забезпечення права людини на вільне вираження поглядів і переконань в Україні, вивченню зарубіжного законодавства та практики реалізації досліджуваного права людини, а також розробці на цій основі науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій стосовно вдосконалення законодавства у цій сфері.
Запропоновано під правом людини на вільне вираження поглядів і переконань розуміти невід’ємне природне право людини, яке полягає в можливості виражати в будь-якій формі як внутрішньо, так і ззовні, своє ставлення або впевненість вірогідного характеру до певних подій, явищ, процесів чи фактів, давати їм оцінку (характеристику) та забезпечується підвищеною правовою охороною.
Визначено зміст права людини на вільне вираження поглядів і переконань через такі складові елементи: можливість вільно збирати, отримувати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію та ідеї в будь-який спосіб, без втручання держави та незалежно від кордонів держави, за винятком випадків, передбачених законом; вільне виявлення своїх переконань, думок, раціоналізованих почуттів, установок, концепцій, орієнтацій тощо та можливість їх дотримуватися; вільне використання будь-яких засобів вираження своєї позиції – як традиційних (письмових, усних, образотворчих тощо), так і сучасних (інформаційних, технічних).
Юридичний механізм забезпечення свободи вираження поглядів в Україні визначено як систему ефективних юридичних засобів реалізації, захисту та охорони свободи вираження поглядів і переконань загалом, а також окремих її елементів, закріплених у міжнародних, загальнодержавних та регіональних нормативно-правових актах та в інших джерелах права. До структурних елементів механізму юридичного забезпечення свободи вираження переконань та поглядів віднесено законодавство України (в тому числі ратифіковані міжнародні договори та угоди), яке регламентує свободу вираження поглядів і переконань, а також окремі її елементи; юридичні засоби її реалізації; юридичні засоби її захисту; юридичні засоби охорони свободи вираження поглядів і переконань.
За рівнем правової регламентації механізм реалізації та захисту права на вільне вираження поглядів і переконань класифіковано на два основні види: міжнародні та внутрішньодержавні.
Встановлено, що конституційними гарантіями, іманентно властивими праву на свободу поглядів і переконань, є заборона примушувати кого-небудь до вираження думок і переконань або відмови від них, свобода інформації, в тому числі свобода масової інформації, і заборона цензури. Ці гарантії входять до складу конституційного права на свободу вираження поглядів і переконань як комплексного явища. Подальша цензура покликана не допускати свободу поглядів і переконань в сферах, на які свобода слова не поширюється, наприклад, заборона на збір і поширення інформації про приватне життя особи без її згоди; заборона певних видів агітації і пропаганди. За змістом Конституції України, заборона цензури не є беззаперечною. На основі конституційних положень законодавець вправі при певних умовах і в певний термін встановлювати в формі конституційного закону обмеження права на свободу поглядів та переконань засобами цензури.
Розглянуто зарубіжний досвід конституційно-правового забезпечення права людини на вільне вираження поглядів і переконань. Зроблено висновок, що в багатьох зарубіжних країнах спостерігається тенденція формування спеціального галузевого законодавства щодо свободи отримання та розповсюдження інформації. Встановлено, що Франція є однією з перших держав, в якій на законодавчому рівні було закріплено право на інформацію. В переважній більшості сучасних конституцій окремих зарубіжних країн стосовно сфери інформації на конституційному рівні закріплено та гарантовано реалізацію права людини на вільне вираження поглядів та переконань, права на інформацію як основоположного права людини і громадянина. Аргументовано доцільність для нашої держави взяти до уваги позитивний американський досвід головним чином у тому, що перше місце посідає свобода слова як провідний напрям розвитку держави та ключовий, необхідний елемент в усіх сферах життєдіяльності держави. На підставі цього, запропоновано внести відповідні зміни до ст. 34 Конституції України, беручи за основу чинні положення Першої поправки Конституції США.
Сформульовано напрямами розвитку та вдосконалення законодавства у сфері забезпечення права людини на вільне вираження поглядів і переконань.
