У дисертації висвітлено теоретико-прикладні засади контролю за вчиненням злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, розроблено рекомендації науково-прикладного характеру, спрямовані на підвищення ефективності проведення контролю за вчиненням злочинів у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин
підрозділами Національної поліції України.
Розкрито сутність та зміст проведення контролю за вчиненням злочину в формі оперативної закупки та контрольованої поставки у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у світлі рішень Європейського суду з прав людини, у зв’язку з чим наголошено на необхідності уникнення провокації (підбурювання) особи на вчинення злочину з метою його подальшого викриття та запропоновано доповнення до чинних нормативно-правових актів з метою узгодження основних положень
та усунення колізій між кримінальним процесуальним законодавством і законодавством про оперативно-розшукову діяльність в контексті предмета дослідження.
Автором визначено особливості організаційно-тактичних алгоритмів проведення оперативної закупки наркотичних засобів та психотропних речовин при їх безконтактному збуті, що включають здійснення організаційно-правового забезпечення взаємодії оперативних підрозділів Національної поліції та кіберполіції; підвищення рівня працівників
оперативних підрозділів щодо отримання інформації про осіб, що вчиняють злочини у сфері обігу наркотичних засобів за допомогою мережі «Інтернет»; залучення сучасних технологій з метою документування злочинних дій, особливо за відсутності можливості безпосереднього спостереження за особою, що здійснює незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин.
У дисертації з’ясовано, що в межах криміналістичної правничої науки не склалось єдиного підходу до розуміння структури та обов’язкових елементів криміналістичної характеристики злочинів, що значною мірою обумовлено особливостями окремих груп злочинів, які впливають на їх дескрипцію та побудову відповідної криміналістичної моделі кримінальних правопорушень. Обґрунтовано, що криміналістична характеристика наркозлочинів передбачає опис таких складових як: предмет посягання;
спосіб вчинення злочину; характеристика особи злочинця; характеристика потерпілого; слідова картину злочину.
Визначено, що факторами ефективності взаємодії слідчого, прокурора з органами та підрозділами Національної поліції України щодо проведення контролю за вчиненням наркозлочинів є її належне нормативно-правове забезпечення, що ґрунтується на фундаментальних і прикладних наукових розробках, які слід розглядати як основні напрями подальшого удосконалення співпраці означених суб’єктів з протидії наркозлочинності.
Не є предметом правового регулювання перелік форм взаємодії суб’єктів правоохоронної діяльності з протидії злочинності, зокрема, щодо проведення контролю за вчиненням злочинів у сфері обігу психотропних і наркотичних речовин. Доцільним є прийняття спільних підзаконних нормативно-правових актів, які будуть визначати не тільки загальні положення щодо співпраці суб’єктів кримінального провадження, а й міститимуть чіткий перелік форм взаємодії (що відповідає вимогам юридичної визначеності та забезпечує
легітимацію співпраці органів правопорядку, запобігаючи надмірності карального спрямування кримінального провадження).
Встановлено, що матеріали, отримані спеціально уповноваженими суб’єктами в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, відносяться до таких процесуальних джерел доказів як документи (вони інтерпретуються як такий об’єкт, що містить зафіксовану відповідним чином інформацію, що може бути використана для підтвердження чи спростування фактів та/або обставин, які необхідно з’ясувати в процесі кримінального провадження. Для використання таких матеріалів як доказів вони повинні:
1) відповідати вимогам КПК України; 2) бути зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог, що містяться у Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність».
Визначено напрями використання результатів контролю за вчиненням злочинів у сфері обігу психотропних і наркотичних речовин: отримання доказів, які вказують на причетність особи/осіб до вчинення злочину/злочинів; виявлення співучасників та/або з’ясування інших фактичних даних, зокрема, щодо механізму здійснення злочинної діяльності,
способу, часу, місця (у тому числі місця знаходження наркотичних та психотропних речовин); виявлення можливих свідків злочинної діяльності.
З’ясовано, що імплементація у національну систему права принципу верховенства права обумовлює необхідність удосконалення чинного законодавства, що регулює порядок використання результатів негласних заходів, які проводяться спеціально уповноваженими державними органами для виконання завдань кримінального провадження.
