Дисертацію присвячено дослідженню комплексу теоретичних і практичних проблем розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності, що вчиняються працівниками Національної поліції України, на підставі наукових праць учених різних галузей права та інших суміжних наук, нормативно-правового підґрунтя протидії кримінальним правопорушенням у сфері службової діяльності, що вчиняються працівниками Національної поліції України, слідчої та прокурорської практики, статистичних та аналітичних даних Офісу Генерального прокурора, МВС України, Національної поліції України щодо стану злочинності в Україні за період 2015−2021 рр. У роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у з’ясуванні сутності та особливостей функціонування механізму виявлення, припинення або запобігання на стадії підготовки або вчинення кримінальних правопорушень, що вчиняються працівниками Національної поліції України. На підставі узагальнення концепцій вітчизняних і зарубіжних учених, законодавства і багаторічної практики правоохоронних органів України та інших країн розроблено пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення відповідного законодавства.
На основі аналізу результатів наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених визначено концептуальне бачення протидії кримінальним правопорушенням у сфері службової діяльності, що вчиняються працівниками Національної поліції України, як системи погоджених і взаємопов’язаних організаційних, інформаційно-аналітичних, профілактичних, оперативно-розшукових, процесуальних та інших заходів і засобів з метою виявлення осіб, які втягують працівників Національної поліції України у злочинну чи корупційну діяльність; запобігання правопорушенням, що готуються або вчинені самими працівниками поліції; оперативне обслуговування органів та підрозділів поліції для своєчасного отримання даних про факти кримінальних і корупційних діянь, а також забезпечення виконання доручень слідчого, прокурора в кримінальному провадженні.
Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності, що вчиняються працівниками поліції, поділено на ті, що пов’язані із: − загальнопрофесійними аспектами діяльності (ст. ст. 364, 365, 367 КК України); − набуттям або укриттям незаконної матеріальної вигоди (ст. ст. 366-1, 368, 369, 369-2 КК України); − спеціальною діяльністю (ст. ст. 366, 370 КК України). Акцентовано, що залежно від категорії посади (служби, підрозділу) змінюється специфіка виконуваних службових функцій, а отже, і зміст службових повноважень та компетенції, якими працівники володіють відповідно до службового становища. Констатовано, що використання службових повноважень і можливостей, які передбачені службовим становищем, обумовлює не тільки різний характер правопорушень, але й тяжкість їх наслідків.
Встановлено, що основними заходами щодо забезпечення захисту системи поліції від вчинення кримінальних правопорушень в інших країнах є прийняття загальних стандартів боротьби з корупцією в поліцейських підрозділах і службах; чітке визначення переліку видів діяльності, якими дозволено займатися працівникам поліції; посилення кримінальної відповідальності працівників у разі вчинення ними корупційних діянь з одночасним підвищеним їх матеріальним забезпеченням; запровадження навчання слухачів відомчих навчальних закладів і працівників практичних підрозділів поліції з питань корупції та поведінки при спонуканні чи провокації до вчинення корупційних дій.
Доведено доцільність запровадження у практику запобігання злочинам досвіду Австрії, Білорусі, Великої Британії, Німеччини, Польщі, Словаччини, США, Угорщини щодо реалізації профілактичних, інформаційно-аналітичних та інших заходів антикорупційного спрямування.
Способи вчинення службових зловживань поділено на «прості» (склад лише одного правопорушення) та «складні» (міститься сукупність різних злочинів), у зв’язку з чим на основі аналізу конкретних прикладів виокремлено найпоширеніші технології їх учинення та приховування.
Характерними способами зловживання владою або службовим становищем є підроблення матеріалів про адміністративні або кримінальні правопорушення, приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, незаконне закриття кримінальних проваджень, зупинення розшукових заходів; підроблення документів; вимагання неправомірної вигоди за повернення вилученого майна, що є речовим доказом у кримінальному провадженні; закриття кримінального провадження; пом’якшення або уникнення кримінальної відповідальності. Серед способів перевищення влади або службових повноважень найпоширенішими є фізичне насильство та спричинення тілесних ушкоджень, незаконні затримання громадян, проведення з ними процесуальних дій та оперативно-розшукових заходів, неправомірне застосування зброї або спецзасобів.
