Дисертаційна робота присвячена підвищенню якості лікування пацієнтів на відкриті переломи НЩ шляхом впровадження нового комплексного методу лікування. Актуальність цього дослідження зумовили пацієнти вказаної категорії.
Використовуючи системний аналіз рентгенологічних, клінічних результатів інструментальних досліджень в пацієнтів із переломами НЩ різної локалізації класичним методом остеосинтезу.
Ретроспективний аналіз 185 історій хвороб пацієнтів з переломом нижньої щелепи, які знаходились на лікуванні в КМКЛ №12 ЩЛВ впродовж 2016-2023 років. При поступленні пацієнтів 51 % становили чоловіки, а жінки 49%. Переважали переломи кута та тіла нижньої щелепи - 55%, метальний відділ - 45%. Значним фактором переважала транспортна - 37%, побутова - 27%, спортивного характеру - 26%, виробнича - 10%. Динаміка отриманих травм в сукупності пошкоджень травматичних переломів нижньої щелепи переважав 2017 та 2019 роки по кількості отриманих травм.
Пацієнтів розподілено по локалізації типу перелому НЩ ментально - 45%, кута - 55%, та лінії проходження через лунку зуба поперечно - 33%, косо - 27%, дотично - 40% до лунки. Проаналізувавши характер проведення лікування пацієнтів з переломами НЩ за вказаний період, нами встановлено, що остеосинтез проведено у 59% випадків з переломом нижньої щелепи, а консервативне лікування становило 41% випадків.
З 76 пацієнтів, котрі проліковані консервативно, нами було прийнято 42 пацієнта (55%), а ретроспективно опрацьовано 34 пацієнта (45%).
Зі 109 пацієнтів ретроспективного аналізу клінічно 70 пацієнтів (64%) прооперовані нами класичним методом, а 39 пацієнтів ретроспективно опрацьовані (36%), це дозволило нам визначати проблеми класичного методу остеосинтезу з рентгенологічним виміром діастазу в лінії перелому до та після операції і визначення щільності кістки для розташування пластини (деклараційний патент України на корисну модель №150086). На КТ в післяопераційному періоді спостерігали наявність діастазу рани до 2,4 мм в ментальному відділі, в ділянці тіла до 2мм. Усім пацієнтам на етапі надходження в стаціонар проводили клінічне, рентгенологічне обстеження, за необхідності призначали консультації фахівців суміжних спеціальностей. У післяопераційний період проводили клінічне спостереження за перебігом загоєння рани. У хворих, яких лікували консервативно, проводили контроль фіксації шини Тігерштедта. В усіх пацієнтів на момент зняття фіксуючих пристроїв клінічно та рентгенологічно спостерігалися ознаки консолідації кісткових фрагментів навіть з діастазом рани до 2,5 мм, але при цьому виявлено порушення прикусу у 12 пацієнтів. Зуби, які знаходились в щілині перелому, були стійкі після ендодонтичного лікування. Проведений ретроспективний аналіз дав змогу не лише визначити типи зміщення кісткових фрагментів з переломами тіла, ментальної ділянки НЩ і знайти переважну локалізацію перелома у зубовмістних ділянках.
