У дисертаційній роботі обґрунтовано актуальність проблеми виховання соціальної зрілості старшокласників в інклюзивному освітньому середовищі, її зв’язок із науковими програмами й темами, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів; висвітлено теоретикометодологічну основу дослідження проблеми виховання соціальної зрілості, сучасний науковий дискурс соціально-філософських, психологічних, педагогічних та теоретико-методологічних засад проблеми виховання
соціальної зрілості старшокласників в інклюзивному освітньому середовищі, створення інклюзивного освітнього середовища та його вплив на процес виховання; наведено дані про апробацію результатів експериментальнодослідницької роботи. Теоретично проаналізовано, систематизовано, узагальнено наукові висліди проблематики виховання соціальної зрілості старшокласників в
інклюзивному освітньому середовищі, уточнено зміст понятійного апарату дослідження, зокрема, таких понять, як «зрілість», «соціальна зрілість», «соціальна зрілість старшокласників», «виховання соціальної зрілості старшокласників», «інклюзивне освітнє середовище». Визначено що, зрілість людини розуміється як її певний стан, властивість, характеристика, визначення певних етапів та результатів розвитку, оцінка досягнення. Сутність поняття «соціальна зрілість» розглядається як інтегральна особистісна якість, що включає в себе розуміння соціальних процесів та явищ, усвідомлення сутності соціальних ролей, здатності до конструктивної взаємодії на основі суспільних норм, цінностей і моральних принципів. Соціальна зрілість старшокласників тлумачиться, як інтегральна особистісна якість, що виявляється через ціннісне та толерантне ставлення до людей, дотримання правил і норм поведінки, прийнятих у суспільстві, спрямована на розвиток потреби соціально спрямованої поведінки, усвідомлення сутності соціальних ролей, створення продуктивних соціальних взаємозв’язків та ефективної міжособістісної комунікації в процесі спільної діяльності.
Поняття «інклюзивне освітнє середовище» розглянуто як сукупність умов, матеріально-технічних та освітніх ресурсів, а також міжособистісних відносин, які виникають в процесі взаємодії всіх суб’єктів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей, що сприяє досягненню цілей освітнього процесу. Встановлено що вихованння соціальної зрілості старшокласників в інклюзивному освітньому середовищі виявляється як педагогічна взаємодія, що є особливою формою взаємозв’язку між суб’єктами освітнього процесу, котра сприяє не лише збагаченню знань і вмінь, а й розвитку емпатії, взаємоповаги, вихованню гармонійної особистості, здатної до побудови відкритого та різноманітного соціуму, що має вагоме значення в інклюзивному освітньому середовищі.
