У дисертації теоретично обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено ефективність методики формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів німецькою мовою.
Наукова новизна дослідження і основні її досягнення полягають у тому, що вперше теоретично обґрунтовано і розроблено методику формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів німецькою мовою, яка передбачає поетапне формування визначених текстотвірних навичок та вмінь; використання системи вправ, що корелює з етапами і складається з підсистем вправ, спрямованих на аналіз особливостей публіцистичних текстів німецькою мовою, формування та розвиток навичок та вмінь письмового перекладу публіцистичних текстів; циклічну реалізацію розробленої моделі організації навчання з поступовим нарощуванням труднощів та варіюванням цільових навичок і вмінь; уточнено сутність та зміст текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі; удосконалено принципи та критерії відбору навчального матеріалу, принципи формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів німецькою мовою, критерії оцінювання рівня сформованості текстотвірної компетентності в письмовому перекладі; подальшого розвитку набуло питання визначення ролі і місця текстотвірної компетентності у структурі професійної компетентності у перекладі.
Практичне значення отриманих результатів полягає у: відборі автентичного навчального матеріалу, розробці комплексів вправ, укладанні методичних рекомендацій для викладачів щодо формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів німецькою мовою, розробці навчально-методичного посібника.
Текстотвірна компетентність у письмовому перекладі – це здатність, сформована внаслідок реалізації набутих теоретичних знань та вмінь текстосприймання й текстотворення письмових текстів певного жанру, що забезпечують успішність текстотвірної діяльності шляхом інтерпретації закладеного змісту оригіналу засобами мови перекладу, зберігаючи особливості іншомовного висловлювання.
Визначено зміст текстотвірної компетентності у письмовому перекладі публіцистичних текстів німецькою мовою у сукупності знань, навичок та вмінь.
Виділено основні перекладацькі трансформації, що застосовуються при перекладі публіцистичних текстів німецькою мовою, а саме: транслітерація, калькування, генералізація, конкретизація, модуляція, антонімічний переклад, додавання, опущення, членування речення, поєднання речень, граматичні заміни форми слова чи частини мови, зміна порядку слів, компенсація, використання яких визначається різницею в лексико-граматичних системах німецької та української мов з урахуванням соціокультурних особливостей.
З метою здійснення якісного добору текстового матеріалу виділено принципи (доступності, посильності та комунікативної доцільності; тематичності; взірцевості й типовості; відповідності інтересам студентів; інтегративності; систематичності і послідовності) та критерії (автентичності, перекладацької цінності, інформативності, авторитетності джерела, жанрово-стилістичної відповідності публіцистичного тексту, емоційності та естетичної цінності) добору текстового матеріалу.
Обґрунтовано систему вправ для формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів німецькою мовою, яка містить підсистеми та групи вправ. Перша підсистема передбачає вправи на аналіз особливостей публіцистичних текстів і складається з трьох груп вправ – на аналіз структурних, лінгвостилістичних особливостей публіцистичних текстів, а також на аналіз особливостей перекладу публіцистичних текстів. Друга підсистема спрямована на формування та розвиток навичок письмового перекладу публіцистичних текстів і передбачає три групи вправ – на формування та розвиток лексичних, а також граматичних навичок письмового перекладу, на розвиток навичок уживання засобів міжфразового зв’язку. Третя підсистема спрямована на формування та розвиток умінь письмового перекладу публіцистичних текстів і реалізується у трьох групах вправ – на формування та розвиток умінь здійснювати перекладацький аналіз тексту, умінь створювати тексти українською мовою з урахуванням особливостей тексту оригіналу, на аналіз та редагування текстів.
Представлено модель організації навчання з формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів німецькою мовою, яка є циклічною, оскільки передбачає поступове нарощування труднощів, при цьому цикли відрізняються змістовим наповненням та частково цільовими навичками і вміннями.
