Об’єкт дослідження – українсько-білоруський омонімічний простір.
Мета роботи – комплексний аналіз особливостей омонімічного простору у структурі українсько-білоруської комунікації, а також ролі омонімів в організації тексту та їхнього впливу на виникнення типових помилок перекладу творів художньої літератури з білоруської мови на українську.
Методи дослідження зумовлює міждисциплінарний характер пропонованої праці, ґрунтованої передусім на принципах системності й діалектичної єдності. З’ясовуючи сутність поняття омонімічного простору та явища міжмовної омонімії, окреслюючи їхні межі, а також критерії формального розрізнення міжмовних омонімів і паронімів, ми послуговувалися методами поняттєвого й теоретичного аналізу. Здобуті відомості узагальнено методом теоретичного синтезу. Власне, ті самі методи застосовано й для формулювання та узагальнення стрижневих принципів класифікації міжмовних омонімів. Добираючи й описуючи українсько-білоруські міжмовні омоніми (однорідні та неоднорідні), розкриваючи їхнє походження, специфіку та характер відношень між ними, ми використовували методи суцільної вибірки, компонентного (розщеплення значень слів на окремі семи), функційно-стилістичного аналізу (виокремлення омонімів зі стилістичною асиметрією), зіставний метод (виявлення омонімів зі значеннєвою несумісністю, значеннєвою дивергенцією), генетичний, структурно-семантичний і описовий методи. Під час висвітлення комунікативного підходу до перекладу, розкриття стилістичного потенціалу омонімів у художньому тексті, умов та можливості адекватного відтворення їх іншою мовою, характеризації основних моментів редагування текстів перекладної літератури й розгляду типології перекладацьких помилок усі теоретичні методи, перелічені вище, подеколи супроводжував демонстраційний метод. Для виявлення типових помилок перекладу художніх текстів із білоруської мови на українську та визначення ваги омонімії в їхньому виникненні застосовано, крім відомих уже зіставного й описового методу, методи трансформації та перекладацького аналізу.
У дисертації вперше ґрунтовно та всебічно розглянуто українсько-білоруську міжмовну омонімію крізь призму етимології лексичних одиниць з урахуванням їхніх семантичних, частиномовних, стилістичних та інших особливостей, а також уперше докладно, з використанням ілюстративного матеріалу проаналізовано типові помилки перекладу художнього тексту з білоруської мови на українську, запропоновано класифікацію їх та оцінено вплив омонімії на їхню появу. Результати проведеного дослідження здатні розширити й поглибити дальші розробки в галузі міжмовної омонімії, редагування перекладної літератури та типологізації помилок.
Зібраний матеріал та основні положення дисертації, її висновки можуть бути використані в лекційних і практичних курсах сучасної української літературної мови («Лексикологія», «Фразеологія», «Лексикографія»), у вивченні дисциплін «Стилістика української мови», «Лінгвістичний аналіз тексту», «Теорія і практика перекладу», «Літературне редагування», «Теорія і практика редагування», «Стилістика і редагування», спецкурсах і спецсемінарах із порівняльної типології, контрастивної та комунікативної лінгвістики, під час написання кваліфікаційних робіт, підручників, посібників відповідної тематики, для укладання лексикографічних праць, зокрема словника українсько-білоруських міжмовних омонімів.
