Розвиток сучасного літературознавства пов’язаний зі зміною
традиційних підходів до тлумачення окремих складників змісту й форми
літературного твору. Одним із таких аспектів є художній образ-персонаж, що
є фундаментальною категорією літературознавства, яка визначає природу,
форму і функції літературно-художньої творчості. На особливу увагу
заслуговує і поняття літературного портрету, яке раніше переважно
розглядалося у вузькому значенні, як відображення зовнішності персонажа.
Дослідники вживають його в широкому значенні, розглядаючи літературний
портер як сукупність зовнішніх і внутрішніх ознак, що дають змогу
сформувати цілісне уявлення про образ-персонаж.
На сьогодні бракує системних наукових досліджень із цього питання, а
особливий інтерес викликає проблема літературного портретування в
сучасній літературі, яка функціонує у межах мистецької системи
постмодернізму, що позначається на художньо-ідейному змісті творів
загалом і на літературному портретуванні зокрема.
Одним із представників сучасного українського літературного процесу
є Володимир Даниленко, творчість якого синтезує постмодерністські й
неореалістичні тенденції, демонструє експериментальність жанрово-
стильової й образної площин, а також утвердження ускладнених художньо-
естетичних форм. Проза В. Даниленка засвідчує поєднання традицій і
новаторства, використання усталених структур і прагнення до творчих
експериментів. Попри наявність низки досліджень, присвячених різним
аспектам літературної творчості В. Даниленка, установлено, що поетика
портретування в прозі митця дотепер не стала предметом окремого
дослідження, а сформульовані в проаналізованих наукових дослідженнях
положення потребують уточнення відповідно до змістових і формальних
особливостей творів письменника, що вийшли друком нещодавно і
потребують потрактування літературознавцями.
У вступі визначено об’єкт, предмет, мету та завдання відповідно до
теми дисертаційного дослідження, обґрунтовано актуальність наукової
роботи, подано відомості про апробацію та впровадження результатів
дисертації, окреслено авторський внесок у працях, опублікованих у
співавторстві, зазначено про структуру та обсяг роботи.
У першому розділі дисертаційної роботи сформульовано теоретичні
засади дослідження поетики художнього портретування у прозовій творчості
В. Даниленка в контексті постмодерних кореляцій у зображенні жінок у
сучасній українській літературі, зокрема розглянуто проблему портретування
в літературознавчих дослідженнях, схарактеризовано постмодерністські
трансформації у зображенні персонажа.
З’ясовано, що проблему літературного портретування науковці
досліджують у розрізі таких питань: сутність портрета в літературному творі,
його функції, класифікація літературних портретів, їхні структурно-
семантичні складники, особливості портретування в різних видах мистецтва
– живописі, літературі, фотографії, музиці.
Систематизовано погляди літературознавців на сутність і функції
портрета в художньому творі, зокрема зазначено, що його найчастіше
розглядають як відображення внутрішнього світу героя, індикатор його
психологічних станів або ж як один із засобів творення образу персонажа.
З’ясовано, що досліджуване поняття може вживатися у вузькому (як опис
зовнішності героя) й широкому (як усе те, що сприяє формуванню цілісного
образу персонажа, відтворює його сутність) значеннях.
Підкреслено, що на сьогодні відсутня єдина загальноприйнята
типологія літературних портретів, їх класифікують на основі таких критеріїв:
кількість описуваних персонажів; співвідношення зовнішнього і
внутрішнього; повнота опису; структура; ступінь деталізації зображуваного
об’єкта тощо.
З’ясовано, що суттєві трансформації в зображенні людини відбулися в
епоху постмодернізму, вони передусім пов’язані із кризою ідеологій,
антропологічним скептицизмом, деперсоналізацією людини в суспільстві,
відчуттям хаотичності, розірваності, відчуженості світу, ідеєю «смерті
автора» тощо. А в українському варіанті постмодернізму ще й зі спробами
ревізувати морально-етичні орієнтири й цінності радянської епохи,
запереченням принципів соціалістичного реалізму, реанімацією національної
і релігійної свідомості.
У процесі аналізу літературознавчих типологій постмодерних
персонажів з’ясовано, що в їхній основі лежать такі критерії: тип художнього
мислення й творчості, особливості авторського способу організації
художнього матеріалу, мистецький дискурс тощо.
Визначено, що в літературних творів митців-сучасників, які працюють
у межах більш традиційного, реалістичного творчого методу, помітне
акцентування на виражально-зображальному характері літературного
портрету, який стає засобом відображення внутрішнього світу персонажа,
його почуттів і переживань. Автори таких творів акцентують на соціальному,
ментальному чи національному аспектах, репрезентуючи їх через окремі
художні деталі літературного портрету.
