У дисертації вперше в українському й польському мовознавстві на матеріалі великого за обсягом анонімного анкетування здійснено комплексний аналіз автостереотипу поляка і гетеростереотипу українця в колективній свідомості студентів закладів вищої освіти сучасної Польщі (на матеріалі анкетування 2018–2020 років) й зіставлено згадані стереотипи. Уперше проаналізовано образи «типового», «справжнього» й «ідеального» поляка й українця як трьох варіантів стереотипу. На основі аналізу авто- і гетеростереотипів поляка й українця засвідчено ціннісні орієнтири сучасної польської молоді щодо представників своєї та української національностей. У дисертації підтверджено доцільність залучення даних анкетування як інструменту виявлення мовних стереотипів серед соціально однорідної і кількісно репрезентативної (не менше 100 осіб із одного осередка) групи респондентів. Досліджено студентські дефініції і відповідники етнонімів Polak i Ukrainiec; виявлено риси «типового», «справжнього» й «ідеального» поляка й асоційовані з представниками згаданих національностей «предмети»; простежено риси поляка й українця на основі фразематичних одиниць й анекдотів. Стереотип «справжнього» поляка й українця коливається між образом «типового» й «ідеального» репрезентантів відповідної національності. Стереотип «справжнього» поляка крізь призму виявлених аспектів корелює між стереотипами «типового» й «ідеального» репрезентанта, однак домінує в ньому елемент бажаності й зразковості. Стереотип «ідеального» поляка базується на позитивних рисах зі стереотипу «типового», а також є опозицією до негативних рис «типового» поляка. У світлі комунікативно-психічного аспекту «справжній» українець більшою мірою відповідає «типовому», ніж «ідеальному». Крізь призму суспільного, політичного, культурного аспектів та «зовнішнього вигляду» стереотип «справжнього» українця частіше тяжіє до уявлень про «ідеального» представника, адже містить більше одиниць – експонентів однієї риси, а також маркери ідеальності й бажаності (заперечні речення, речення із компонентом «powinien»). Модель «ідеального» представника української національності в межах комунікативно-психічного, політичного, культурного, суспільного аспектів і аспекту «зовнішній вигляд» частково опирається на позитивні риси із образу «типового» українця і містить деякі опозиційні риси до негативних ознак із варіанта «типового». Виявлено автостереотип поляка й гетеростереотип українця на основі назв характерних для них «предметів» крізь призму політичного, суспільного, культурного, кулінарного, побутового аспектів та аспектів «зовнішній вигляд» і «матеріальні цінності». У мовній картині світу студентів із поляком асоціюються: герб, біло-червоний прапор, спортивний костюм, босоніжки зі шкарпетками, пакет із мережі магазинів «Бєдронка», вуса, великий пивний живіт, польські національні страви біґос і журек, вареники, відбивна, квашені огірки, бульйон. Гетеростереотип українця в колективній свідомості студентів формують такі асоціації: народне вбрання, вишиванка, вінок, спортивний костюм, фірмовий і брендовий одяг, хутро, валіза, наплічник, робітниче вбрання, кросівки, коралі, український борщ, вареники, пельмені, солодощі, українські цукерки, цукерки «Корівка», халва, шоколад «Рошен», сало, алкоголь, горілка, синьо-жовтий прапор, гімн, національний герб, Карта поляка. Зіставний аналіз авто- і гетеростереотипних уявлень дає змогу з’ясувати, що однаковими для поляка і українця є уявлення про них як мешканців, громадян, відповідно, Польщі й України, патріотів, слов’ян і європейців. Для двох аналізованих національностей виявлено традиційні стереотипи: поляка – католика, шляхтича, лицаря, а українця – православного, бандерівця, упівця, козака. Сприйняття поляка й українця в колективній свідомості польської молоді пов’язано із росією, однак ремарки анкетованих засвідчують помилковість і невідповідність цих асоціацій. У свідомості студентської молоді Польщі українець постає як заробітчанин, робітник, дешева робоча сила, а також як студент, друг, брат, союзник і колега, який навчається в Польщі за програмою академічної мобільності «Еразмус». З поляком студенти асоціюють поширені в польській лінгвокультурі метафори: Janusz i Grażyna, Polaczek-cebulaczek, cebula. Засвідчено закорінену в ментальності польської молоді бінарну опозицію «свій – чужий», крізь призму якої поляка окреслено як свого, нашого, а українця як іноземця, чужого.
