Дисертація є комплексним дослідженням, де вперше на основі узагальнення теоретичних засад виховання моральної стійкості обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови виховання у курсантів моральної стійкості до маніпулятивного впливу ворожої пропаганди.
Аналіз філософських, психологічних і педагогічних джерел засвідчує інтерес до проблеми виховання моральної стійкості особистості, оскільки увесь період існування людства супроводжується війнами і боротьбою з маніпулятивними впливами ворожої пропаганди. З’ясовано, що в сучасній науці не вироблено єдиного підходу до розуміння феномену «моральна стійкість».
Визначено методологічні підходи (особистісно орієнтований, аксіологічний, компетентнісний) та принципи (україноцентричності, національної свідомості, національної безпеки, громадянської активності, національної солідарності, інтегрованості, педагогічної компетентності, рефлексії), на основі яких здійснюється процес виховання у курсантів моральної стійкості до маніпулятивного впливу ворожої пропаганди.
Схарактеризовано та типізовано ворожу пропаганду за цілями (агресивна, оборонна, переговорна), спрямованістю (внутрішня, зовнішня), методами впливу (раціональна, емоційна, маніпулятивна), механізмами (дегуманізація, десубєктивізація, створення образу ворога, мілітаризація), способами поширення (офіційна, неофіційна), за етапами (підготовча, активна, приховування слідів).
На підставі здійсненого теоретичного аналізу уточнено сутність понять «ворожа пропаганда» як цілеспрямований вплив на думки, почуття, свідомість та поведінку громадян іншої країни з метою підриву їхнього морального духу, єдності, патріотизму, довіри до державний інституцій, нав’язування комплексу неповноцінності, меншовартісності та вразливості порівняно з іншими націями та державами; «моральна стійкість курсантів до маніпулятивного впливу ворожої пропаганди» як інтегрована якість особистості, що проявляється у її здатності витримувати інформаційний тиск та ефективно протидіяти маніпулятивному впливу ворожої пропаганди з позицій власних моральних цінностей з опорою на критичне мислення, об’єктивну оцінку ситуації і самоконтроль.
Змістову структуру вихованості у курсантів моральної стійкості до маніпулятивного впливу ворожої пропаганди представлено когнітивним, емоційно-ціннісним, довільної спонуки, діяльнісним компонентами, що розкривають специфіку виховання у юнацькому віці і відображають закономірності особистісного розвитку у виховному процесі вищих військових навчальних закладів.
Відповідно до змістової структури схарактеризовано критерії й відповідні показники вихованості у курсантів моральної стійкості до маніпулятивного впливу ворожої пропаганди (показниками когнітивного критерію є знання курсантів про моральну стійкість, уявлення про моральні цінності (патріотизму, гідності, відповідальності, оптимізму, сміливості), усвідомлення ризиків пов’язані з впливом ворожої пропаганди. Показниками емоційно-ціннісного критерію є усвідомлене почуття патріотизму та бажання й прагнення курсантів бути морально стійкими через почуття, емоції, інтерес та об’єктивну оцінку власних здібностей і можливостей у протистоянні маніпулятивним впливам ворожої пропаганди, оптимістичне прогнозування та сміливість, повага власної гідності та гідності інших людей. Показниками критерію довільної спонуки є готовність курсантів до прояву рішучості, витримки, дисциплінованості в оволодінні навичками протидії маніпулятивним впливам ворожої пропаганди, підпорядкованості дій задля досягнення поставленої мети. Показниками поведінкового критерію є навички проявів моральної стійкості у практичній діяльності, володіти методами самооцінки, саморегуляції, уміння працювати з інформацією, захищати свої гідність та гідність інших людей, убезпечуватися від маніпулятивних впливів ворожої пропаганди, нейтралізувати і блокувати ворожі впливи).
На основі визначених структурних компонентів, критеріїв і показників виявлено і охарактеризовано рівні вихованості у курсантів моральної стійкості до маніпулятивного впливу ворожої пропаганди: високий, достатній, задовільний, елементарний.
