Об’єкт дослідження – система підготовки майбутніх педагогів в Україні. Мета дослідження – проаналізувати внесок благодійних фондів України в систему підготовки майбутніх педагогів до доброчинної діяльності в період 90-х років ХХ – першої чверті ХХІ ст. задля творчого використання історико-педагогічного досвіду за умов сучасних викликів. З метою розв’язання поставлених завдань використано такі методи дослідження: загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, узагальнення) – задля опрацювання нормативно-правової бази із забезпечення діяльності благодійних фондів України, вивчення теоретичного та практичного складників функціонування системи підготовки педагогів до доброчинної діяльності за досліджуваного періоду; термінологічний – задля визначення сутності, базових понять і здійснення порівняльного аналізу відповідно до предмета дослідження; історико-педагогічний – задля аналізу історичних тенденцій впливу благодійних фондів на систему підготовки педагогів до доброчинної діяльності; ретроспективний – з метою відображення характеру еволюції розвитку системи підготовки педагогів до доброчинної діяльності; структурний (задля виокремлення і вивчення різних благодійних фондів); проблемно-пошуковий – для окреслення перспектив творчого використання досвіду діяльності благодійних фондів у системі підготовки педагогів до доброчинної діяльності. Наукова новизна дисертаційного дослідження зумовлена поставленими завданнями та результатами їх розв’язання. У науковій роботі вперше: здійснено цілісний ретроспективний аналіз функціонування благодійних фондів України в системі підготовки майбутніх педагогів до доброчинної діяльності в 90-ті рр. ХХ – першій чверті ХХІ ст.; розроблено періодизацію розвитку благодійних фондів в Україні: перший (1991–1997) – зародження благодійності; другий (1997–2014) – становлення благодійності та зародження соціальної відповідальності; третій (2014–2019) – соціальної мобілізації та волонтерства; четвертий (2019 рр.–до сьогодні) – соціальної активізації та цифрової інтеграції; проаналізовано особливості доброчинної діяльності благодійних фондів України в 90-х рр. ХХ ст. – першій чверті ХХІ ст. як чинник впливу на галузі освіти, медицини, соціальну сферу; досліджено організаційно-дидактичні засади підготовки майбутніх педагогів до доброчинної діяльності в Україні в 90-ті рр. ХХ – першій чверті ХХІ ст.; визначено перспективи залучення благодійних фондів України до підготовки майбутніх педагогів до доброчинної діяльності на сучасному етапі. У дисертаційній роботі: уточнено наукові уявлення про поняттєво-категорійний апарат з проблеми діяльності благодійних фондів України в системі підготовки майбутніх педагогів до доброчинної діяльності (категорії «благодійність», «благодійна діяльність», «благодійний фонд», «волонтерство», «доброчинність», «доброчинна діяльність»); набули подальшого розвитку в Україні благодійні фонди в 90-х рр. ХХ – першій чверті ХХІ ст., які розвивалися на тлі чинників: суспільно-політичних (зміна політичного режиму, реформування системи освіти, нове законодавство, широкий розвиток громадських благодійних ініціатив, міжнародна підтримка та ін.), економічних (економічна криза, низький технічний і культурний рівень та ін.), соціальних (зміна цінностей та суспільних норм, підвищення соціальної відповідальності, пошук інституційних форм доброчинної діяльності та ін.); культурно-освітніх ( упровадження нових ідей, концепцій, зразків найкращого освітнього досвіду інших країн, компаративних міжнародних досліджень).
