Єрмоленко О. В. «Педагогічні ідеї та наукова діяльність В. Є. Лобурця (1930–2006 рр.)»

Дисертація присвячена вивченню наукової діяльності та узагальненню педагогічних ідей В. Є. Лобурця, виявленню можливостей їх використання у сучасній педагогічній науці та практиці. Досліджено джерельну базу студіювання педагогічних ідей та наукової діяльності В. Є. Лобурця, яку систематизовано за такими групами: архівні документи державних установ, закладів освіти, що містять відомості про життя та педагогічну діяльність ученого; наукові праці В. Є. Лобурця (історичний, загальнопедагогічний, історико-педагогічний, методичний, краєзнавчий, біографічний напрями) та науково-педагогічні студії, які пов’язані із визначенням теоретико-методологічних засад, суспільно-історичного та освітньо-наукового контексту дослідження; нормативно-регламентаційні джерела та матеріали, які дозволили студіювати особливості державного регулювання освіти досліджуваного періоду; масові джерела, які надали змогу з'ясувати місце і роль В. Є. Лобурця в тогочасному науково-освітньому просторі та громадсько-культурному житті Полтави й Полтавщини; усноісторичні джерела, які містять оригінальну інформацію щодо освітніх ідей та викладацької діяльності В. Є. Лобурця (наративні інтерв'ю, бесіди, спогади колег та учнів ученого); ілюстративні матеріали та фотоматеріали, що відбивають життя, педагогічну та наукову діяльність ученого. Досліджено історіографію проблеми та з’ясовано, що науково-педагогічна спадщина В. Є. Лобурця не була предметом окремого історико-педагогічного дослідження. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади вивчення творчої спадщини вченого, зокрема наукові підходи (цивілізаційний, біографічний, культурологічний, синергетичний, феноменологічний, герменевтичний, критеріально-комплексний та парадигмальний). Розкрито базові чинники формування науково-педагогічного світогляду вченого: суспільно-політичні, соціально-економічні, культурно-освітні, особистісні. Визначено основні періоди науково-педагогічної діяльності В. Є. Лобурця: І (1956–1967 рр.) – особистісне, наукове і професійне становлення вченого; ІІ (1968–1980 рр.). – набуття наукового досвіду, вдосконалення науково-педагогічної майстерності вченого; ІІІ (1981–2002 рр.) – професійне зростання як педагога, вченого та організатора наукової діяльності. Схарактеризовано науково-педагогічну діяльність ученого як історико-педагогічний феномен. Виокремлено її провідні напрями: викладацький, науково-дослідницький, організаційний. Виявлено педагогічні ідеї В. Лобурця: методологія наукового і навчального пізнання (пріоритетність формування критичного мислення особистості; необхідність інтеграції науки з усіма сферами людської діяльності; комплексне поєднання теоретичного й практичного аспектів пізнання й навчання; важливість забезпечення активності й самостійності студентів та учнів тощо); загальнодидактичні та ціннісно-світоглядні засади навчально-виховного процесу (значущість збереження історичної пам’яті та формування національної свідомості для процесів державотворення, визначення національного та громадянського спрямування освіти; встановлення оптимального співвідношення досягнень науки та змісту освіти, піднесення його виховної місії; вагомість формування системи моральних, духовних, естетичних, національних цінностей; індивідуалізація навчально-виховного процесу тощо); управлінські аспекти в освіті та науці (пріоритетність впровадження нових педагогічних технологій і методик, підтримка експериментальних підходів та інноваційних програм; демократичність, колегіальність, виваженість у прийнятті рішень; гуманістичне ставлення, повага до викладачів та студентів; спрямованість на стимулювання колег до професійного розвитку; дотримання академічної доброчесності та професійної етики тощо); добір та професійна підготовка майбутніх учителів (критичне ставлення до ранньої профілізації учнів; єдність процесів формування педагогічної майстерності та постійного самовдосконалення; гармонійне поєднання освітньо-виховних традицій та прогресивного педагогічного досвіду; визнання ключової ролі практики у процесі професійної підготовки майбутніх учителів тощо). Обґрунтовано перспективні напрями використання педагогічних ідей вченого в сучасному освітньо-виховному просторі України.