Дисертацію присвячено теоретико-експериментальному вирішенню наукового завдання, що полягає у формуванні фізичної готовності майбутніх офіцерів Сухопутних військ (далі – майбутні офіцери) у процесі військово-професійної підготовки у вищих військових навчальних закладах (далі – ВВНЗ).
Проведено наукову розвідку з з’ясування стану дослідженості проблеми формування фізичної готовності майбутніх фахівців у психолого педагогічній теорії та практиці на основі системного, компетентнісного, суб’єктно-діяльнісного і контекстного методологічних підходів до її формування та обґрунтовано сутність і зміст базового поняття «фізична готовність майбутнього офіцера Сухопутних військ (далі – СВ)» як фізичний стан військового професіонала, що дає йому змогу успішно виконувати бойові та інші військово-професійні завдання за посадовим призначенням відповідно до вимог сучасного бою, стійко витримувати фізичні навантаження військово-професійної, у тому числі безпосередньо управлінської діяльності.
Обґрунтовано компоненти фізичної готовності майбутніх офіцерів СВ Збройних сил (далі – ЗС) України до військово-професійної діяльності. Зокрема, такі:
ціннісно-мотиваційний (ціннісне ставлення майбутнього офіцера до обраного військового фаху, до ЗС України та сприйняття самого себе як суб’єкта військово-професійної діяльності, що визначає його цінності, потреби, мотиви і мотивацію до формування своєї фізичної готовності до військово-професійної діяльності як суб’єкта військового управління на тактичній ланці військового управління);
когнітивний (професійні контекстні знання в сфері військово-професійної діяльності, теоретичні та практичні знання з різних прикладних форм, методів і засобів формування своєї фізичної підготовленості та готовності до військово-професійної діяльності у механізованих військах СВ як її суб’єкта у процесі набуття військово-професійної освіти у ВВНЗ);
поведінково-діяльнісний (фізичні навички, уміння та здатності майбутнього офіцера, що забезпечують сформованість його фізичної підготовленості та готовності до успішної військово-професійної діяльності у СВ як суб’єкта військового управління у механізованих військах СВ);
індивідуально-психічний (професійно-прикладні фізичні якості, зокрема різні види витривалості – загальна фізична, психофізична, статична, сила м’язів спини і ніг);
суб’єктний (професійна суб’єктність, відповідальність і рефлексивність, як суб’єктної підвалини формування фізичної готовності до успішної військово-професійної діяльності у СВ як суб’єкта військового управління у механізованих військах СВ).
Здійснено педагогічне моделювання формування фізичної готовності майбутніх офіцерів до військово-професійної діяльності, результатом якого є відповідна педагогічна модель формування фізичної готовності майбутніх офіцерів до військово-професійної діяльності у ВВНЗ. Модель спроєктовано з таких блоків:
цільово-методологічного (містить мету і підпорядковані їй основні завдання щодо формування фізичної готовності майбутніх офіцерів відповідно до провідних положень системного, компетентнісного, контекстного та суб’єктно-діяльнісного методологічних підходів до їх військово-професійної підготовки у ВВНЗ як суб’єктів військового управління у механізованих військах);
змістовного (містить зміст формування фізичної готовності майбутніх офіцерів до військово-професійної діяльності у механізованих військах, що проявляється в її основних компонентах, тобто це теоретичні та практичні знання про цілі, теоретичні та практичні знання про фізичну готовність офіцера та методи, методики та засоби її формування);
суб’єктного (описує процес взаємодії суб’єкта викладання – викладача (-ів) і суб’єкта навчальної діяльності – курсанта (-ів); методично-процесуального (відображає методичну послідовність формування фізичної готовності майбутніх офіцерів до професійної діяльності, методи, методичні прийоми, засоби та методику її формування у ВВНЗ);
методично-процесуального (сукупність різноманітних організаційних форм фізичного виховання, військово-професійної підготовки майбутніх офіцерів, контекстні методи, практичні вправи та засоби, які спроєктовані в методику формування їх фізичної готовності; основні етапи методики – діагностувально-мотиваційний, поведінково-діяльнісний і результативний);
результативного (містить критерії і показники діагностування сформованості фізичної готовності майбутніх офіцерів; рівні її сформованості – низький, достатній, середній, високий).
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у впровадженні моделі формування фізичної готовності майбутніх офіцерів в військово-професійну підготовку майбутніх офіцерів у системі вищої освіти.
