У роботі здійснено комплексне дослідження проблем реформування системи соціального захисту осіб з інвалідністю в умовах суспільних змін, запропонована інноваційна модель реформування системи соціального захисту осіб з інвалідністю в умовах суспільних змін.
Розкриваючи сутність суспільного обов’язку держави в сфері соціального захисту осіб з інвалідністю через зміст та сутність соціальної політики держави необхідно акцентувати увагу на певних аспектах:по-перше, державна соціальна політика є комплексом заходів, сукупністю інструментів та механізмів державно-управлінського впливу на сектор забезпечення потреб людини і громадянина; по-друге, особа з інвалідністю розглядається в системі соціальної політики держави як самостійним окремим і часто, специфічним сегментом споживачів соціальних послуг та послуг із соціального захисту; по-третє, держава переглядає потреби осіб з інвалідністю та саме уявлення про феномен «інвалідності».
Встановлено, що держава бере на себе обов’язки із забезпечення соціальних потреб громадян, які втілюються у конституційних положеннях, а також в системі відповідних державних гарантій. Ці гарантії означають неприпустимість зменшення обсягу соціальних прав, але в осіб з особливими потребами виникають певні труднощі із їх задоволенням в традиційний спосіб для більшості осіб які не мають інвалідність. Держава зобов’язана створити відповідні передумови для того, щоб особи з особливими потребами могли реалізувати весь комплекс проголошених державою прав, в тому числі в такий спосіб, який компенсує або нівелює їх особливі потреби (їх інвалідність) за рахунок спеціально створених для цього державою передумов чи спеціально усунутих для цього перешкод. Тому держава спрямовує свій основний акцент на те, щоб забезпечувати соціальну рівність в розумінні соціальної справедливості, коли рівність не означає надання преференцій одним громадянам і відсутність таких преференцій для інших. Особливі потреби осіб з інвалідністю не повинні означати необхідність надання ним з боку держави тих преференцій, які дадуть їм можливість реалізувати свої права, якщо їх реалізація можлива за рахунок усунення державою відповідних перешкод. Оскільки потреби осіб з інвалідністю дійсно мають додатковий характер, то держава окрім загально визначеного мінімального стандарту соціального забезпечення повинна забезпечувати і ті додаткові потреби аналізованої категорії осіб. В системі координат державної соціальної політики таке забезпечення додаткових потреб лише підсилюватиме загальний вектор соціального захисту.
Визначений механізм державної політики в сфері соціального захисту осіб з інвалідністю та зазначено, що механізм державної політики в сфері соціального захист осіб з особливими потребами: в широкому сенсі – це структурне явище, що складається із механізмів другого порядку (механізмів ресурсного, інформаційно-аналітичного, правового, організаційного, інституційного, функціонального, мотиваційного) забезпечення, існування якого обумовлює досягнення цілей державної політики за допомогою відповідних публічно-управлінських засобів; у вузькому сенсі – це динамічний елемент, драйвер системи реалізації державної політики через сукупність засобів, інструментів, методів, форм та конструкцій публічного управління, поєднання яких відбувається ситуативно в залежності від реалізації конкретних завдань але завжди спрямовано на конвергенцію цілей та практичних результатів державної політики із суспільними очікуваннями щодо рівня та якості задоволення особливих потреб вказаної категорії осіб.
Механізм реалізації державної політики є багаторівневою єдиною системою, що складається з конкретних управлінських механізмів. Такий стан зумовлюється тим, що кожний із суб'єктів управління будь-якого рівня є керуючою системою і за внутрішнім своїм складом розглядається як сукупність таких компонентів. До основних складових механізму державної політики в сфері соціального захисту осіб з інвалідністю слід віднести: фінансово-економічний, політичний, інституційно-правовий, інформаційний, кадровий, мотиваційний.
Проаналізоване законодавче забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю в Україні. Зазначено, що система соціальних виплат та пільг спрямована на підтримку матеріального становища осіб з інвалідністю, а також допомогу сім'ям, які їх підтримують. Важливим аспектом є забезпечення доступності інфраструктури та житла для осіб з інвалідністю, щоб вони мали можливість вільно пересуватися та жити в комфортних умовах.
