Дисертація присвячена дослідженню сучасних механізмів державного регулювання ринку фінансових послуг в умовах воєнного стану крізь призму феномену публічного інтересу, реалізація та захист якого є одним з базових завдань публічного управління.
Доктринальна проблема допустимості обмеження прав учасників ринку фінансових послуг розглядається в роботі у контексті колізії приватних та публічних інтересів. Розв’язання цієї теоретичної проблеми запропоновано шляхом моделювання на практиці алгоритму дій полісімейкерів, що спрямований на досягнення та захист публічного інтересу в умовах війни. Запропоновані теоретико-методологічні та концептуальні підходи до висвітлення питання досягнення співмірності балансу публічного і приватного інтересів, який виступає гарантією ефективності механізму державного регулювання та динамічних змін самого інструментарію забезпечення публічного інтересу у сфері фінансових послуг під впливом нових ризиків.
Обґрунтовано, що сучасна динаміка публічного інтересу у фінансовому секторі країни в умовах війни, обумовлена надважливістю, надзвичайністю, «інтенсивністю» публічного інтересу спричинила активну трансформацію механізмів державного регулювання ринку фінансових послуг зі зміною векторів на посилення інституційної спроможності Регулятора та дисбаланс співмірності публічного та приватного інтересів, що може стати загрозою порушення прав та законних інтересів надавачів фінансових послуг та їх клієнтів.
Доведено, що попри повномасштабну війну, яка стала причиною зміни пріоритетів в інтересах має бути максимально збережена співмірність (справедливість, пропорційність, розумність, оптимальність) балансу між публічними та приватними інтересами в державному регулюванні фінансового сектора країни.
Здійснено аналітичний огляд та узагальнення фундаментальних науково-теоретичних та нормативних підходів щодо державного регулювання ринку фінансових послуг, його мети, завдань, форм та принципів. Доведена необхідність осучаснення та актуалізації сформульованих у Законі України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» поняття, мети та завдань державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг, з врахуванням поточних умов функціонування ринку та пріоритету із забезпечення фінансової безпеки країни в умовах воєнного стану.
Конкретизований авторський підхід до трактування понять «фінансова послуга», «ринок фінансових послуг», «державне регулювання ринку фінансових послуг в умовах воєнного стану», «механізм держаного регулювання діяльності з надання фінансових послуг в особливий період», «правовий механізм», «адміністративно-організаційний механізм», «інституційний механізм», «фінансово-економічний механізм», в результаті чого аргументовано, що лише чітка, уніфікована нормативна термінологічна конструкція у регуляторних актах сприятиме усуненню неоднозначного тлумачення основних понять і категорій.
Запропоновано державне регулювання ринку фінансових послуг в умовах воєнного стану розглядати як діяльність суб'єктів економічної та фінансової державної політики (полісімейкерів) щодо забезпечення стабільності, надійності функціонування фінансового ринку в особливий період та захисту прав і законних інтересів клієнтів та надавачів фінансових послуг, що реалізується шляхом застосування комплексу інструментарію правового, інституційного, адміністративно-організаційного та фінансово-економічного механізмів.
Аргументовано, що механізм державного регулювання ринку фінансових послуг має складну комплексну природу, що дозволяє розглядати його як сукупність окремих механізмів державного регулювання (які є сегментами загального механізму), а саме: правовий; інституційний; фінансово-економічний; адміністративно-організаційний. Для кожного з вищеназваних механізмів притаманні свої інструментарій, суб’єкти та об’єкт регуляторного та наглядового впливу. Доведено, що лише в комплексі ці механізми можуть забезпечити ефективне функціонування єдиного механізму державного регулювання.
Представлена доктринальна та нормативно-правова характеристика базових сегментів загального механізму державного регулювання діяльності з надання фінансових послуг (правовий, адміністративно-організаційний, фінансово-економічний, інституційний механізми).
На підставі аналізу сучасних наукових розробок науки теорії управління, економічної, юридичної наук, чинного законодавства, комплексно досліджений інструментарій (форми, засоби, методи) механізмів державного регулювання ринку фінансових послуг крізь призму відповідності реаліям сьогодення у контексті забезпечення балансу публічного та приватного інтересів.
