В останні роки відзначається прогресивне зростання частоти виявлення
облітеруючого атеросклерозу артерій таза та нижніх кінцівок, про що свідчать
результати численних досліджень.
В Україні хронічні оклюзійні захворювання артерій нижніх кінцівок
складають понад 20% усіх патологій серцево-судинної системи. На нього
припадає 20% усіх хворих на серцево-судинні захворювання, або близько 800-
1000 хворих на 1 млн. населення.
Облітеруючий артеріосклероз із симптомами важкої ішемії тканин нижніх
кінцівок щорічно зустрічається у 400-1000 осіб на мільйон, тобто у 15-20%
пацієнтів розвивається ішемія нижніх кінцівок.За прогнозом Всесвітньої
організації охорони здоров'я, цей показник збільшиться на 5 % у найближчі кілька
років.-7%. КІНК – це найбільш тяжкий прояв стенозуючого ураження судини
нижніх кінцівок.
Розвиток критичної ішемії свідчить про повну декомпенсацію кровообігу і
становить серйозну небезпеку не лише для кінцівки хворого, а й для його життя.
Потреба у високій, тобто вище колінного суглоба, ампутації сягає 52 — 95
% протягом 3 років і супроводжується загальною смертністю від 10 — 40 % до
71 % протягом найближчих 2 — 3 років.
У хворих, які страждають на ЦД з наявністю або без інфікованих ран,
відновлення кровопостачання проводиться безпосередньо в зоні з трофічними
3
змінами. Значною проблемою залишається наявність «багаторівневих» уражень
судин нижніх кінцівок, що виявляється у 70% хворих з критичною ішемією.
За наявності цукрового діабету критична ішемія спостерігається приблизно
у 5 разів частіше. Трофічні поручення розвиваються у 10% пацієнтів літнього
віку, хворих на ЦД. Згідно проведених досліджень у пацієнтів з ураженням
одного судинного басейну залучення в процес інших артеріальних басейнів має
місце у 25-35,2 хворих.
Синдром діабетичної стопи в даний час розглядається як одне із найбільш
тяжких пізніх ускладнень ЦД. Діабетична виразка стопи, гангрена і ампутація
завдають шкоди здоров'ю, значно погіршують якість життя хворих та
супроводжуються значними економічними витратами.
Наявність вираженої ішемії принципово змінює прогноз лікування хворих
на ЦД: ймовірність загоєння виразкових дефектів без відновлення магістрального
кровоточу складає лише 10-30%. Прогресування ураження і відсутність загоєння
ран після малих ампутацій на тлі критичної ішемії призводять до необхідності
високої ампутації більшості пацієнтів. Відомо, що проведення при таких мовах
реконструктивних втручань на артеріях нижніх кінцівок кардинально змінює
прогноз лікування – дозволяє уникнути високої ампутації, і доволі часто
ампутації взагалі .
Традиційно застосовувана консервативна терапія при облітеруючому
атеросклерозі в стадії КІНК, в яку входять антикоагулянти, реологічні препарати
й ангіопротектори, виявляється не досить ефективною і супроводжується
втратою кінцівки у 37 % хворих протягом 1 року. Однак, адекватна
реваскуляризація артеріального русла нижніх кінцівок на практиці можлива лише
у 37,3 — 58 % пацієнтів.
Ефективність консервативної терапії КІНК на тлі ЦД невисока – лише у
40% випадків кінцівка може бути збережена протягом півроку, 20% хворих –
летальний випадок, більшості пацієнтів, до 95%, виконується висока ампутація.
Щодо ефективності хірургічного лікування СДС також доволі низька. Це
зумовлено мультифакторністю ґенезу захворювання, що ускладнює контроль
4
перебігу ранового процесу. Такі пацієнти потребують проведення реконструкції
магістрального артеріального кровоточу, але виконання тривалих відкритих
операцій, особливо при такі супутній патології як ЦД, пов’язано з великим
ризиком.
Саме тому, зважаючи на малоефективність консервативної терапії та
ризикованість проведення відкритих хірургічних операції хворих на ЦД з КІНК
все більше постає питання про проведення малотравматичних методів
відновлення прохідності артерій з високою ефективністю. Цим умовам
відповідають проведення балонної ангіопластики та стентування периферичних
артерій нижніх кінцівок. Адже рентгенендоваскулярні операції окрім
малотравматичності характеризуються низьким рівнем летальності і частотою
ускладнень, відсутністю необхідності у тривалому відновлювальному періоді та
ранньою активізацією хворих. Також є можливість при необхідності
багатократного виконання чи проведення відкритої операції, а відсутність
необхідності у загальній анестезії є особливо важливим факторам при певних
супутніх патологіях.
Оклюзійні захворювання стегново-підколінного та дистального сегментів
артерій нижніх кінцівок складають близько 50 % усіх атеросклеротичних уражень
артерій нижніх кінцівок, серед яких ураження дистальної третини поверхневої
стегнової, підколінної артерії виявляється більш ніж у половині випадків.
Традиційні, "відкриті”, операційні втручання на вказаному сегменті нижніх
кінцівок супроводжуються “клінічним” рецидивом ішемії кінцівок у 40–65 % та
у 25–55 % випадків та призводять до ампутації ураженої кінцівки.
