У дисертаційній роботі розглянуто проблематику формування готовності майбутніх логопедів до корекції сенсомоторного розвитку у їхній професійній діяльності, внесено пропозиції щодо методики ефективного вирішення цієї проблеми, яка передбачає впровадження в освітній процес вищих навчальних закладів структурно-функціональної моделі досліджуваного явища. Дисертаційна робота охоплює теоретичний аналіз літератури та нормативних документів, що регламентують підготовку майбутніх логопедів, а також включає результати проведених емпіричних досліджень. В ході роботи було виявлено основні тенденції та прогалини в системі освіти майбутніх спеціалістів, зосередивши увагу на необхідності підвищення практичної спрямованості навчання. Акцент зроблено на значущості комплексного підходу до навчання, який забезпечує інтеграцію теоретичних знань із практичними навичками в сфері корекції сенсомоторного розвитку. На підставі аналізу науково-педагогічних джерел, а також результатів опитування логопедів визначено сукупності базових термінів, що розкривають науковий тезаурус дослідження формування готовності майбутніх логопедів до корекції сенсомоторного розвитку в професійній діяльності: «професійна діяльність», «сенсомоторний розвиток», «логопед», «готовність майбутніх логопедів до корекції сенсомоторного розвитку в професійній діяльності», які розкривають сутність дисертаційного дослідження. Під «професійною підготовкою» ми розуміємо всебічний процес набуття знань, умінь, навичок, формування професійних і особистісних якостей, необхідних для ефективної роботи в обраній сфері. Поняття «сенсомоторний розвиток» у контексті дослідження теорії сенсорної інтеграції та її використання у корекційно розвивальній роботі осіб з різними особливостями розвитку, зокрема з порушеннями мовлення, можна визначити як процес, в якому ключову роль відіграє здатність індивідуума організовувати, інтегрувати та ефективно використовувати сенсорну інформацію, отриману від власного тіла та довкілля, що основою для розвитку моторних навичок, зосередженості уваги, формування мовленнєвих здібностей та загальної ефективності комунікації. «Готовність майбутніх логопедів до корекції сенсомоторного розвитку в професійній діяльності» розглядається як результат та мета професійної підготовки у закладі вищої освіти, що містить методику використання корекції сенсомоторного розвитку осіб з порушенням мовлення згідно з індивідуальним станом розвитку мовлення, сенсомоторної та комунікативної сфер, надає можливість організовувати та проводити діагностичну й корекційно-розвиткову роботу з особами з порушеннями мовлення з метою ефективного їх подолання (або поліпшення), а також передбачає сформованість моральних, мотиваційних та вольових якостей. Готовність майбутніх логопедів до корекції сенсомоторного розвитку є інтегральною частиною їх професійної підготовки. У ході дослідницької роботи особлива увага приділялася аналізу структури готовності майбутніх логопедів до корекції сенсомоторного розвитку в професійній діяльності. Встановлено, що ця готовність є багатокомпонентною і містить ряд взаємопов’язаних елементів. Виявлено основні компоненти готовності, серед яких мотиваційно-ціннісний компонент відображає особистісні мотиви, цінності та інтереси майбутнього логопеда до професійної діяльності. Когнітивний компонент позначає знання та уявлення майбутнього логопеда про особливості корекції сенсомоторного розвитку. Діяльнісно-практичний компонент охоплює практичні навички та уміння, які необхідні для ефективної корекції мовлення та сенсомоторного розвитку. Професійно-комунікативний компонент стосується умінь логопеда ефективно взаємодіяти з особами з порушенням мовлення, їх членами родини та іншими фахівцями. Оцінно-рефлексивний компонент відображає здатність здобувача до самоаналізу, самооцінки та корекції своєї професійної діяльності. Для оцінки готовності було розроблено систему критеріїв, що включає мотиваційний, знаннєвий, операційний, особистісний та рефлексивний критерії, кожен з яких дозволяє оцінити певний аспект готовності майбутнього логопеда. На основі цих критеріїв визначено чотири рівні сформованості готовності: конструктивний (високий) рівень, який характеризується глибоким розумінням і високим рівнем володіння всіма аспектами корекції; продуктивний (достатній) рівень, що відзначається достатньою підготовкою; репродуктивний (середній) рівень, що показує базові знання та навички; і рецептивний (недостатній) рівень, що свідчить про низьку підготовку. Таким чином, було створено цілісну систему оцінки готовності, яка базується на компонентах, критеріях та рівнях сформованості. На основі теоретичного аналізу та емпіричних досліджень розроблено та експериментально перевірено новий підхід до формування готовності майбутніх логопедів. Цей підхід базується на впровадженні структурно- функціональної моделі, серцевиною якої є організаційно-педагогічні умови її реалізації в освітньому процесі закладів вищої освіти.
