Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності діагностики, прогнозування та профілактики прееклампсії, зниженню частоти та
тяжкості прееклампсії, перинатальних та акушерських ускладнень у жінок
з багатоплідною вагітністю, що настала внаслідок допоміжних репродуктивних технологій, на підставі удосконалення та впровадження алгоритму
діагностично-профілактичних заходів.
Дослідження проведено на базі медичного центру «Лелека» та клінічній базі кафедри акушерства та гінекології № 1 Національного університету
охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика у КНП КОР «Київський
обласний перинатальний центр» протягом 2019-2022 рр. та включало в себе
три етапи виконання.
На першому етапі дослідження було проведення ретроспективного
аналізу медичної документації 150 історій вагітності та пологів. Усі вагітні
були розділені на дві групи: І група – 75 вагітних жінок з одноплідною
вагітністю після ДРТ; ІІ група – 75 вагітних жінок з багатоплідною
вагітністю після допоміжних репродуктивних технологій. На другому і
третьому етапах проспективного дослідження залучені вагітні з дихоріальними диамніотичними двійнями, вагітність у яких настала методом екстракорпорального запліднення з використанням п’ятиденних кріоембріонів, та
в деяких випадках методом ICSI (інтрацитоплазматична ін’єкція єдиного
спермія) в класичному варіанті: 35 вагітних двійнею, яким запропоновано
розроблений алгоритм спостереження та профілактики ПЕ (ІІІ основна група)
та 27 вагітних, яким проводилось спостереження та профілактика прееклампсії згідно Наказу МОЗ України від 08.04.2015 № 205 «Порядок
надання медичної допомоги жінкам з багатоплідною вагітністю (ІV група
порівняння).
Для вирішення поставленої мети були визначені наступні завдання:
провести порівняльний ретроспективний аналіз перебігу вагітності та пологів
у пацієнток з одноплідною вагітністю та багатоплідною вагітністю після
допоміжних репродуктивних технологій для виявлення найбільш значимих
факторів ризику розвитку прееклампсії; проаналізувати особливості перебігу
вагітності, пологів, післяпологового періоду і перинатальні наслідки, визначити особливості плацентації та морфологічної структури послідів у вагітних
дихоріальною діамніотичною двійнею; визначити роль маркерів ангіогенезу
в прогнозуванні, діагностиці виникнення та розвитку прееклампсії у жінок
з багатоплідною вагітністю; розробити, впровадити та оцінити ефективність
комплексу діагностично-профілактичних заходів спрямованих на зниження
частоти розвитку та тяжкості прееклампсії у жінок з багатоплідною
вагітністю після допоміжних репродуктивних технологій.
Результати проведеного ретроспективного аналізу перебігу вагітності
та пологів у пацієнток з багатоплідною вагітністю після допоміжних
репродуктивних технологій порівняно с одноплідною вагітністю показав, що
багатоплідна вагітність є високим фактором ризику розвитку: гестаційної
анемії (76,4% проти 32,4%, р<0,01), прееклампсії (52,7% проти 20,6%,
р<0,01), плацентарної дисфункції (47,3% проти 22,1%, р<0,05), ранньої
затримки росту плода (20,0% проти 8,1%, р<0,01). Найбільш значимими
факторами ризику розвитку прееклампсії при багатоплідній вагітності після
допоміжних репродуктивних технологій є: наявність первинного безпліддя,
достовірно більша частота цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, анемії,
тиреоїдної патології (р<0,05).
Основними ускладненнями в пологах у жінок з багатоплідною вагітністю були: передчасний розрив плодових оболонок (30,9 проти 10,3%,
р<0,05), аномалії пологової діяльності (16,4 проти 5,9% р>0,05), дистрес
плода (29,1 проти 14,7%, р<0,05), передчасне відшарування плаценти
(3,6 проти відсутності цього показника), що призводить до високої частоти
абдомінального розродження (32,7%) та частоти випадків асфіксії у новонароджених (35,0% проти 5,9%, р<0,05), затримки росту плода (27,3 проти
7,4%, р<0,01), що суттєво вплинуло на частоту ранньої неонатальної
захворюваності із переважанням у ІІ групі постгіпоксичної енцефалопатії
(23,6%), реалізації внутрішньоутробного інфікування (12,7%), геморагічного
синдрому (9,1%) і гіпербілірубінемії (12,7%).
При визначенні ролі маркерів ангіогенезу в прогнозуванні, діагностиці
виникнення та розвитку прееклампсії у жінок з багатоплідною вагітністю
й аналізу груп спостереження відмічено: наростання проангіогенного
біомаркеру PlGF до 28 тижнів (ІІІ група: 604,9 (83,4 – 814,5) пг/мл проти
568,6 (68,1 – 765,3) пг/мл); в терміні 26-28 тижнів, в основній групі нами було
відзначено зниження рівня PlGF нижче 100 пг/мл у 4 (11,4%) жінок; в терміні
32-34 тижні було отримано результати PlGF нижче рівня 100 пг/мл
у 6 (17,1%) жінок ІІІ групи проти 7 (25,9%) жінок IV групи.
Маса плацент та їх загальна площа були більшими в групі із запропонованим профілактичним алгоритмом. Серед досліджених вагітних із дихоріальними двійнями після допоміжних репродуктивних технологій не було
виявлено жодного випадку повного передлежання плаценти або вростання її
у стінку матки.
