У дисертації викладено нове вирішення проблеми формування готовності до надання долікарської медичної допомоги у майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту. Акцентовано увагу на тому, що в державному стандарті освіти бакалаврів спеціальності 017 Фізична культура і спорт здатність надавати долікарську медичну допомогу при невідкладних станах та патологічних процесах в організмі людини визначено одним з програмних результатів навчання. Констатовано, що проблема формування відповідних компетентностей ще не здобула належного висвітлення у наукових джерелах. Виокремлено суперечності професійної підготовки майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту у контексті формування у них компетентностей з надання долікарської медичної допомоги.
Доведено, що одним із важливих напрямків усунення суперечностей у професійній підготовці майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту є обґрунтування педагогічних умов і розроблення структурно-логічної схеми формування у них компетентностей з надання долікарської медичної допомоги, а також розроблення на цій основі відповідного методичного забезпечення.
Під формуванням у майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту компетентностей з надання долікарської медичної допомоги у роботі розуміється організований вплив педагогічних факторів, спрямований на набуття здобувачами освіти динамічних комбінацій знань, умінь, навичок і особистих якостей, що визначають здатність успішно діяти у ситуаціях професійній діяльності, у яких виникає загроза життю та здоров’ю осіб, залучених до занять спортом або руховою активністю. При цьому сформованість таких компетентностей проявляється у знаннях алгоритмів надання долікарської медичної допомоги при травмах і невідкладних станах, уміннях надання долікарської медичної допомоги у повсякденному житті, навичках надання долікарської медичної допомоги в ситуаціях, типових для спортивної діяльності.
Аналіз наукових джерел показав, що автори публікацій з тематики професійної підготовки здобувачів освіти галузі фізичної культури і спорту, єдині у думці про необхідність навчання студентів наданню долікарської медичної допомоги.
Виявлено, що в існуючих освітніх програмах спеціальності 017 Фізична культура і спорт приділено увагу цьому аспекту підготовки. Утім, часто при цьому не повною мірою врахована специфіка травматизму й ризику виникнення небезпечних ситуацій в різних видах спорту або різновидах рухової активності.
Показано, що великий потенціал для підвищення якості підготовки майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту в аспекті надання їм долікарської медичної допомоги має використання в освітньому процесі досвіду курсів з надання першої допомоги для осіб, які не мають спеціальної медичної освіти, а також включення в зміст спортивно-прикладних дисциплін модулів, присвячених травматизму й небезпечним ситуаціям, найбільш типовим для того чи іншого виду спорту або різновиду рухової активності.
Обгрунтовано, що теоретичними засадами формування в майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту компетентностей з надання долікарської медичної допомоги виступають: соціально-когнітивна теорія А. Бандури; теоретичні положення про формування рухової навички Н. Бернштейна; компетентнісний і кредитно-модульний підходи до формування змісту освітнього процесу в закладах вищої освіти; концепція довіреної професійної активності (Entrustable professional activities, EPA).
Доведено, що процес формування у майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту готовності до надання долікарської медичної допомоги має підпорядковуватися принципам: практичної орієнтованості, врахування спортивної специфіки, оптимальної структурованості, доступності методичної підтримки.
Показано, що педагогічними умовами, забезпечення яких підвищить ефективність підготовки здобувачів освіти за спеціальністю 017 Фізична культура і спорт до надання долікарської медичної допомоги, є:
побудова змісту нормативної дисципліни на основі затверджених порядків надання домедичної допомоги;
розширення змісту практичних дисциплін введенням змістових модулів, спрямованих на опанування студентами теоретичними знаннями та практичними навичками, необхідними для надання долікарської медичної допомоги у невідкладних станах, що виникають під час спортивної діяльності або рухової активності;
удосконалення набутих знань і умінь з надання долікарської медичної допомоги при травмах і невідкладних станах в додаткових заходах неформальної освіти;
організація наскрізного методичного супроводу процесу формування компетентностей з надання долікарської медичної допомоги при невідкладних станах, що виникають під час спортивної діяльності або рухової активності;
реалізація взаємодоповнюючих методик контролю сформованості компетентностей майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту з надання долікарської медичної допомоги у професійній діяльності.
Створення цих умов з дотриманням названих принципів стає можливим при побудові освітнього процесу за структурно-логічною схемою.
