Дисертацію присвячено вивченню проблематики публічного адміністрування у сфері охорони здоров’я.
Сформульовано авторське визначення публічного адміністрування у сфері охорони здоров’я, під яким розуміється сукупність організаційних та правових засобів управлінської й сервісної діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів, наділених публічно-владними повноваженнями, що спрямована на забезпечення реалізації та захисту права на охорону здоров’я, розвиток закладів охорони здоров’я усіх форм власності, здійснення контролю за наданням якісних медичних послуг, гарантування рівних умов отримання медичної допомоги, захист прав пацієнтів та медичних працівників з метою збереження та зміцнення здоров’я населення.
Проведено аналіз становлення й розвитку публічного адміністрування в історичному аспекті, зокрема з урахуванням особливостей його правових та організаційних засад, починаючи з часів Київської держави і донині. Виокремлено основні етапи становлення та розвитку публічного адміністрування у сфері охорони здоров’я: період Київської держави (ІХ ст. – до ХІІІ ст.); литовсько-польський період (XIV ст. – до першої половини XVII ст.); імперський (XVIII – до ХІХ ст.); радянський період (ХХ ст.); період незалежної України (90-ті роки XX ст.
– донині). У періоді незалежної України виокремлено три етапи, кожен з яких характеризуються власними особливостями правових та організаційних засад публічного адміністрування у сфері охорони здоров’я, а саме: з 1990 по 2000 роки
– започаткування оформлення власного законодавства у сфері охорони здоров’я,
закріплення на національному рівні міжнародних гарантій у сфері охорони
здоров’я; незмінність попередніх організаційних засад публічного адміністрування; з 2000 по 2020 роки – кардинальні зміни в публічному адмініструванні у сфері охорони здоров’я, які торкнулися організаційних та правових засад; новітній період з 2020 і дотепер – продовження реформ у сфері охорони здоров’я, але з урахуванням потреб системи охорони здоров’я в умовах воєнного стану.
Встановлено, що для забезпечення ефективного публічного адміністрування у сфері охорони здоров’я необхідний дієвий механізм його реалізації, під яким розуміють систему взаємопов’язаних між собою елементів, взаємодія між якими забезпечує досягнення публічного інтересу в окресленій сфері – збереження та зміцнення здоров’я населення. До самостійних елементів механізму публічного адміністрування у сфері охорони здоров’я віднесено такі: принципи публічного адміністрування в досліджуваній сфері; об’єкт, яким є система охорони здоров’я; нормативно-правові акти, які регулюють відносини у сфері охорони здоров’я; суб’єкти, наділені публічно-владними повноваження у сфері охорони здоров’я.
Обґрунтовано з урахуванням концепції позитивних зобов’язань держави, що об’єктом публічного адміністрування у сфері охорони здоров’я є система охорони здоров’я, представлена сукупністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів публічного адміністрування, підприємств, установ та організацій різних форм власності, окремих громадян, щодо яких та в певних випадках через які держава здійснює заходи, спрямовані на сприяння, відновлення чи підтримку здоров’я конкретного індивіда та здоров’я населення в цілому.
З’ясовано, що публічне адміністрування системою охорони здоров’я задля досягнення мети вимагає поєднання принципів правового регулювання у сфері охорони здоров’я та правозастосовчих принципів, на яких засновується управлінська й сервісна діяльність суб’єктів публічного адміністрування, до яких віднесено загальні принципи (верховенства права, законності, додержання прав людини та громадянина, найвищої соціальної цінності людини, співпраці суспільства та держави у сфері охорони здоров’я, відповідальності держави за стан
громадського здоров’я, належного публічного адміністрування, офіційності, пропорційності тощо) та спеціальні принципи (вільного вибору лікаря, безбар’єрності та доступності медичних послуг, професійної автономії лікаря тощо).
Визначено, що правове регулювання публічного адміністрування у сфері охорони здоров’я здійснюється низкою нормативно-правових актів, а саме: Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України, та підзаконними нормативно-правовими актами.
