Дисертація є комплексним дослідженням правового забезпечення здійснення конституційного права на інформацію в умовах особливих правових режимів. У розділі 1 «Загальнотеоретичні основи правового забезпечення конституційного права людини на інформацію в умовах особливих правових режимів» досліджені зміст, природа, запропоновано поняття конституційного права на інформацію, його нормативне забезпечення. Обґрунтовано, що за своєю природою конституційне право на інформацію є комплексним правом, яке є одночасно самостійним конституційним правом, складовою права на свободу думки і слова та вільного вираження своїх поглядів і переконань та підґрунтям реалізації інших конституційних прав і свобод людини і громадянина. Виділені основні риси конституційних правових режимів та додатково обґрунтовано, що для забезпечення захисту загальнонаціональних інтересів, державної безпеки, державного суверенітету, територіальної цілісності, конституційних прав і свобод людини можуть бути введені особливі правові режими, в яких переважно застосовується спеціально-дозвільний тип правового регулювання, заснований на принципі «заборонено все, крім того, що дозволено». Враховуючи причини, динаміку, швидкий розвиток та характер перебігу надзвичайних ситуацій природно-техногенного характеру, що вимагає оперативного реагування, запропоновано надати право введення режиму надзвичайного стану на відповідних територіях обласним державним адміністраціям (військовим обласним адміністраціям). У розділі 2 «Особливості здійснення конституційного права на інформацію в умовах особливих правових режимів» виявлені та охарактеризовані особливості реалізації права збирати, зберігати, поширювати і використовувати інформацію в умовах особливих правових режимів; уточнено поняття права на доступ до інформації як складової права на інформацію та окремого права людини; виділені та охарактеризовані відмінності між правом на звернення та право на доступ до публічної інформації за порядком оформлення, процедурою реєстрації та обліку, порядком отримання інформації. У розділі 3 «Обмеження здійснення конституційного права на інформацію та відповідальність за його порушення в умовах особливих правових режимів» обґрунтовано, що при встановленні обмежень прав і свобод людини в умовах надзвичайного або воєнного стану повинні застосовуватися жорсткіші законодавчі вимоги щодо визначення їх підстав, тимчасового
характеру, дотримання процесуальної форми введення обмежень, відповідальності за їх порушення, відповідно обмеження права особи на інформацію можуть встановлюватися через пряму заборону певних дій, вилучення тієї чи іншої правомочності зі змісту даного права, визначення спеціального порядку реалізації права, за умови збереження його сутнісного змісту та з врахуванням принципу презумпції відкритості публічної інформації, виявлені та охарактеризовані особливості притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення досліджуваного права в умовах особливих правових режимів. Додатково обґрунтовано, що при кваліфікації діянь, передбачених частинами 2, 4, 5 та 6 статті 111-1 необхідним вбачається урахування положень статей 50, 51, 56 Женевської конвенції IV про захист цивільного населення під час війни 1949 р. та статті 63 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів 1977 р., в контексті обов’язку держави-окупанта підтримувати нормальні умови життя на окупованій території.
